доцент
к.ю.н.
доцент
Проблеми кримінальної відповідальності за правопорушення проти неповнолітніх
1.85
Отримало подальший розвиток та доведено негативний вплив розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) як на дитину, так і на членів її родини. Пропонується таємницю усиновлення (удочеріння) розглядати як одну із складових інформаційної безпеки держави, за допомогою якої захищаються одночасно права та інтереси дитини й усиновителів, сім’ї, сімейних відносин від суспільно небезпечних посягань з боку інших осіб. Зроблено висновок, що суспільна небезпечність та тяжкість наслідків розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) є достатніми для доцільності існування її кримінально-правової заборони, вказує на обґрунтоване рішення законодавця оскільки, за допомогою даної норми належним чином здійснюється кримінально-правова охорона сімейних відносин у сфері усиновлення (удочеріння). Отримало подальший розвиток думки науковців, що не всі кримінальні правопорушення, які супроводжуються знищенням або пошкодженням майна, належать до кримінальних правопорушень проти власності, їх відмінність полягає у властивостях і призначенні його предмета, який зазнає знищення або пошкодження, він не пов’язаний із розміром заподіяної шкоди, що є обов’язковою ознакою кримінального правопорушення проти власності, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК. Доведено, що має місце законодавча невідповідність кримінально-правового захисту відносин власності положенням Конституції України стосовно інших норм кримінального закону за знищення або пошкодження майна, оскільки їх об’єктивна сторона із «спеціальними» потерпілими не передбачає обов’язкової ознаки суспільно небезпечних наслідків у виді майнової шкоди на відміну від знищення або пошкодження майна «загальних» потерпілих. Авторами підтримується думки інших учених про уточнення змісту поняття «знищення» та «пошкодження», які є діями, що утворюють об’єктивну сторону за знищення або пошкодження майна. Аргументовано, що при умисному знищенні або пошкодженні майна вогнем, яке не створювало загальну небезпеку, яке з’ясовується в кожному конкретному випадку з урахуванням місця, часу та інших обставин, що характеризують об’єктивну сторону тягне відповідальність за ч. 1 ст. 194 КК України. Удосконалено твердження науковців, що диференціація кримінальної відповідальності кримінальних правопорушень проти власності за допомогою кваліфікуючих ознак є важливою умовою призначення справедливого і співрозмірного покарання відповідно до характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення. Доведено, що законодавець не завжди дотримується правил законодавчої техніки та правил диференціації при конструюванні основних і кваліфікованих складів злочинів, оскільки санкції норм Особливої частини у деяких випадках не завжди відповідають ступеню і характеру суспільної небезпечності. Досліджується новела кримінального законодавства, якою було доповнені склади кримінальних правопорушень, передбачених статтями 185, 186, 187, 189 та 191 КК, зокрема, скоєння в умовах воєнного або надзвичайного стану. Окреслюються проблеми цієї кваліфікуючої ознаки у правозастосуванні та пропонуються шляхи їх вирішення. Проаналізовані наукові аналізи сучасних поглядів на об’єкт кримінального правопорушення з метою встановлення науково-обґрунтованого змісту і суті цього поняття. Досліджено існуючі наукові підходи (позиції) щодо визначення об’єкту кримінального правопорушення, які були систематизовані та зведені до двох узагальнених груп: 1) онтологічна, до якої віднесені позиції, що визнають об’єкт злочину (кримінального правопорушення) як охоронювані кримінальним законом суспільні відносини у різних модифікаціях; 2) аксіологічна, до якої віднесені трактування об’єкта як цінності та споріднені визначення: благо, та інтереси людини. Автори зробили аргументований висновок, що об’єктом кримінального правопорушення виступають суспільні відносини, що виникають і існують у суспільстві з приводу його соціальних цінностей, які охороняються законом про кримінальну відповідальність
Пропозиції Урядовому уповноваженому з питань гендерної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України про внесення змін до кримінального законодавства (ст. 126¹ Кримінального кодексу України «Домашнє насильство» у зв’язку із Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (№ 2319 – 9)
відсутні
відсутні
відсутні
відсутні
відсутні
відсутні
відсутні
відсутні
відсутні
відсутні
відсутні
відсутні
відсутні
відсутні
Звіт затверджений на засіданні кафедри
Протокол № від