доцентка
кандидатка юридичних наук
доцентка
Правовий інститут відтворення (відновлення) природних ресурсів та комплексів: поняття, сутність та місце в системі екологічного права (1,5 друк. арк)
2.4
Зараз триває новий етап восьмирічної війни, розпочатої Російською Федерацією проти України, у зв’язку із чим у нашій державі введено воєнний стан. Щодня, через бойові дії на теренах України, маємо факти вчинення окупантами умисних дій, що спричиняють техногенні аварії та загрожують територіальній цілісності, державному суверенітету та безпеці нашої країни, у тому числі таким її складникам, як екологічна, радіаційна, продовольча, енергетична та ін. Виходячи з цього, на велику увагу заслуговують еколого-правові проблеми, викликані війною в Україні та шляхи їх подолання, які доцільно розглядати комплексно, оскільки питання безпековості довкілля можуть легко трансформуватися на загрози соціального характеру. Під час написання наукових статей та тез доповідей наукових повідомлень особливу увагу було приділено дослідженню таких питань як: сучасні екологічні виклики та загрози; відтворення/відновлення природно-ресурсного потенціалу країни; організаційно-правові заходи відтворення та підвищення родючості ґрунтів на землях лісогосподарського призначення; цивільно-правова відповідальність за екологічну шкоду; європеїзація національного екологічного законодавства; безпекове поводження із відходами будівельно-ремонтних робіт в умовах воєнного стану; екоцид; екологічна міграція; міжнародно-правове забезпечення національної безпеки; еколого-правова складова кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану тощо. На підставі проведеного аналізу доведено, що війна – чинник широкомасштабних, довготермінових та комплексних ризиків і загроз. Через бойові дії порушується функціонування усіх природних систем життєзабезпечення, що впливає як на стан природних ресурсів, так і на можливість та темпи їх відтворення та відновлення тощо. Оскільки шкода, що заподіюється довкіллю в процесі ведення бойових дій, призводить до погіршення стану екосистем та природних об’єктів на тривалий період після припинення конфлікту, що зачіпає не одне покоління. Крім того, в деяких випадках наслідки забруднення можуть поширитися за межі території бойових дій, а отже матимуть континентальний або навіть планетарний масштаб. Водночас посилюється синергічний характер дії небезпек. Розв’язана РФ війна проти України посилила втрати виробничої інфраструктури України, призвела до поширення деградаційних процесів в екосистемах, ресурсних та соціально-демографічних втрат, виснаження фінансової сфери, руйнування інфраструктури життєзабезпечення тощо, що додатково актуалізує доцільність розвитку інституту відтворення (відновлення) природних ресурсів та комплексів. Виходячи із цього, екологічна функція держави щодо забезпечення екологічної безпеки і прав, а також підтримання екологічної рівноваги на території нашої країни, відтворення її природо-ресурсного потенціалу має стати пріоритетом сьогодення, основоположним вектором національної і світової політики. Доцільною також вбачається подальша розробка концептуальних правових засад щодо включення довкіллєвої безпекової складової до Стратегії повоєнного відновлення та розвитку України (й відповідного Плану дій), а також секторальних програм щодо відновлення країни. Доречно опрацювати пропозиції щодо модернізації візій державної політики на засадах Європейського зеленого курсу та сталого розвитку, з урахуванням вимог щодо виконання Копенгагенських критеріїв вступу до ЄС в контексті впровадження наскрізності екологічної політики у воєнний та післявоєнний періоди, дотримання екологічних стандартів та правових механізмів щодо забезпечення екологічної безпеки при плануванні та розбудові країни, відновленні її природно-ресурсного потенціалу. Крім того, при розробці проєктів інфраструктурних та промислових об’єктів слід враховувати Таксономію ЄС, яка передбачає критерії екологічно сталих, «зелених» проєктів та видів діяльності. У зв’язку із чим, варто провести напрацювання пропозиції щодо внесення змін та доповнень до законів України, наприклад, Стратегію екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року, Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року тощо. Крім того, через війну проблеми поводження з будівельними відходами лише посилюються. У зв’язку із чим, забезпечення безпекового поводження із такими відходами, а особливо в умовах воєнного стану, потребує прийняття швидких, виважених рішень з боку законодавця. Враховуючи актуальність даного питання, можливо навіть вести мову щодо розроблення Концепції поводження із відходами будівництва і знесення, оскільки це дозволить впровадити правові основи нової екологічної індустрії та попередить появу нових екологічних загроз для життя та здоров’я людини та довкілля України. Окремо акцентується увага на відсутності в національному законодавстві норм, які б комплексно врегулювали питання проведення робіт з демонтажу об’єктів інфраструктури або визначали специфіку поводження із відходами будівельно-ремонтних робіт, а також встановлено, що в національному законодавстві взагалі відсутні поняття таких термінів як «демонтаж», «знос» або «будівельні відходи». Окремо присвячено увагу дослідженню організаційно-правових заходів відтворення та підвищення родючості ґрунтів на землях лісогосподарського призначення. А саме, наголошено на тому, що поняття «ґрунт» є об’єктом комплексної правової охорони, що продукує доцільність його застосування в контексті правового регулювання земель сільськогосподарського призначення, лісових земель, а також категорій земель лісогосподарського призначення; обґрунтовано позицію щодо подвійного правового режиму ґрунтів, які знаходяться під землями лісогосподарського призначення, та регулювання правовідносин у сфері охорони, використання і відтворення ґрунтів нормами екологічного (у тому числі лісового як його складової) та земельного права. Акцентовано увагу на тому факті, що особливості правового режиму ґрунтів визначатимуться нормами земельного законодавства, яке детермінує найбільш принципові засади та загальний порядок відновлення земель, а також нормами лісового законодавства в разі приналежності ґрунтів землям лісогосподарського призначення. Додатково наголошено на корелятивному зв’язку між якісним станом ґрунтів та рівнем продуктивності земель лісогосподарського призначення. Спираючись на власні висновки й узагальнення, надано пропозиції та рекомендації стосовно вдосконалення чинного національного законодавства й екологізації секторальних складових національної політики в частині формування інституту відтворення (відновлення) природних ресурсів та комплексів, дієвого механізму забезпечення екологічної безпеки. Аргументовано, що на законодавчому рівні мають бути закріплені правові механізми фіксації та визначення розміру екологічної шкоди, завданої природним ресурсам і комплексам внаслідок збройної агресії та бойових дій під час дії воєнного стану. Наголошено на доцільності прийняття спеціального закону з питань відшкодування шкоди, в якому в окремому розділі слід закріпити основні приписи/положення щодо відшкодування екологічної шкоди, або окремого спеціального закону, присвяченого саме цим проблемам довкіллєвої сфери. Другий варіант вважається найбільш вдалим. Поряд із зазначеним зараз всіх зусиль доречно докласти до формування дієвих правових механізмів відшкодування шкоди, у тому числі й екологічної. При цьому необхідно враховувати, що нині на національному законодавчому рівні відсутній чіткий механізм виконання судових рішень проти держави-агресорки, що спонукатиме постраждалих осіб звертатися до держави Україна. Крім того, доведено, що екологічна функція держави із забезпечення екологічної безпеки, відтворення/відновлення природних ресурсів та комплексів, основоположних конституційних екологічних прав громадян, підтримання екологічної рівноваги і сталого розвитку на території України має стати наративом сьогодення, а отже, довкіллєву безпекову складову варто включити до секторальних програм відновлення держави задля формування нового екологічного правопорядку під час воєнного стану для України і країн Європи.
1. Е членом Всеукраїнської екологічної ліги (членський квіток № 5736 від 30.12.2021 р.), а також членом Союзу юристів України. 2. За звітний період отримано сертифікати: 0,3 кредита за результатами участі у Міжнародній науково-практичній конференції «Scientific researches and methods of their carrying out: world experience and domestic realities» (27 травня 2022 року Вінниця, UKR - Відень, AUT); 0,8 кредита за результатами стажування та участі у XII Міжнародній науково-практичній конференції «International Scientific Innovations In Human Life» (8-10 червня 2022 року, Манчестер, Великобританія). З. За звітний період було прорецензовано 2 статті у журналі "Проблеми законності". А саме: "Історичні засади екосистемного підходу в міжнародному екологічному праві" (252656); "Європеїзація екологічного права держав-членів Європейського Союзу" (263248). 4. Є членом ТТК науково-дослідної роботи за темою «Безпекове довкілля України: національні та міжнародно-правові аспекти» з лютого 2022 року науково-дослідницького сектору НЮУ імені Ярослава Мудрого. 5. Підготовлено та направлено 2 статті у соавторстві до наукових журналів, які індексуються у Scopus. Щодо однієї з них вже отримано повідомлення про прийняття до друку. А саме: "An Environmental and Legal Aspect of Establishing the Illegality of Laws of the War Violation’".
Звіт затверджений на засіданні кафедри
Протокол № від