асистент
доктор юридичних наук
доцент
Розвиток господарського законодавства України: систематизація та вимога змістовної модернізації (1,5 друк. арк.)
1. Встановлено, що характер сучасного господарського законодавства України, його аутентичність та місце в системі права та законодавства може бути репрезентовано, враховуючи наступні його сутнісні властивості, а саме: а) комбінування приватних і публічних інтересів в напрямі функціонування цілісних господарсько-правових механізмів як процес інтеграції різнорідного за правовою природою нормативного матеріалу, об’єднаного метою створення комплексного і цілісного та ефективного правового режиму здійснення господарської діяльності. Синергія об’єднання організаційно-господарських та господарсько-виробничих засобів правового регулювання щодо діяльності суб’єкта господарювання є ключовим чинником феномену господарсько-правового регулювання, основним завданням якого є створення єдиного синтетичного правового механізму гармонізації публічних та приватних економічних суспільних інтересів в сфері господарювання; б) ключовим об’єктом господарсько-правового регулювання є власне господарська діяльність суб’єкта, але узята в системі координат функціонування ринку як визначеної форми економічної координації як системи відносин, в якій сфокусовано увагу на діяльності суб’єкта господарювання, узятої в контексті цілої низки типів господарсько-правових відносин, що виникають водночас, зокрема, із контрагентами, інвесторами, споживачами, суб’єктами організаційно-господарських повноважень в режимі свободи підприємництва, свободи конкуренції, свободи ціноутворення та економічного плюралізму; в) наявність прямого зв’язку з економічною політикою держави, де господарсько-правові засоби впливу на сферу господарювання виступають основним інструментальним арсеналом досягнення цілей економічної політики в умовах правової держави. Господарсько-правовий інструментар в цьому контексті має забезпечити високу трансформаційну властивість перетворення економічних завдань у правові форми реалізації господарських відносин; г) об’єктом правового впливу з боку держави можуть виступати як безпосередня господарська діяльність суб’єкта господарювання, так і макроекономічні умови функціонування ринків товарів та послуг в загальнонаціональному, секторально-галузевому та територіальному вимірах; д) суттєвий розрив між змістом сучасних господарських відносин та динамікою їх реального правового забезпечення як в плані удосконалення чинних законодавчих актів, так і в плані подолання численних та інших дефектів в законодавчому регулюванні, що не отримали предметного забезпечення. 2. Встановлено, що розширення предмету господарського права відбувається по п’яти основних напрямках щодо: 1) комерціалізації сфер, що раніше не були комерціалізовані, як процес експансії господарського права в інші галузі; 2) новостворених галузей економіки внаслідок розвитку науково-технічнї діяльності, а з ними і створення нових видів послуг, товарів, тобто формування нових ринків в цілому; 3) ускладнення системи організаційно-господарського супроводження господарської діяльності; 4) за рахунок нових правових форм реалізації господарської діяльності (ігорний бізнес, зелений туризм тощо); 5) широкого кола відносин, що регулюються на підставі принципу свободи договору та свободи підприємництва, регулювання яких можливе із застосуванням принципів аналогії права та аналогії закону (аутсорсингові відносини у господарській діяльності, внутрішньогосподарські відносини тощо). Це визначає зміст процесів структурування та оптимізації законодавчої діяльності держави в сфері господарювання, а також, структурування напрямів господарсько-правових наукових досліджень. 3. Встановлено, що системологія господарського законодавства вбачається на засадах, по-перше, чинного Господарського кодексу України як першооснови чи вищої ланки законодавчого забезпечення господарювання; по-друге, другу ланку кодифікації процесів повинні скласти функціональні кодекси – інвестиційний, інноваційний, з процедур банкрутства, тощо (яскравою ілюстрацією доцільності відповідної моделі є вже діючий Кодекс України з процедур банкрутства; а також розробка проекту Інноваційного кодексу України); по-третє, це секторальні кодифікації – електроенергетична, телекомунікаційна, банківська тощо. Звісно, наукові напрацювання у цьому напрямі вже розпочаті, адже існують концептуальні пропозиції щодо створення Інвестиційного кодексу України, Інноваційного кодексу України тощо.
не брала
не виконувала
не виконувала
не здійснювала
не отримувала
не приймаю участь
-
-
Гольєва Н. К. Удосконалення законодавства України про інноваційну діяльність: напрями, засоби та систематизація. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 "Право" - Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. (Внутрішній рецензент). Захист відбувся 19 лютого 2024 року.
не була
Не приймаю участі
Не брала участь
Не приймаю
Не отримувала
"Підтрика дослідників і досліднець для розвитку стійких бізнес-моделей в Україні", який реалізується Інститутом Рауля Валленберга (Швеція) у партнерстві з Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого (Україна) та фінансується Шведським інститутом у рамках Програми "SI Baltic Sea Neighbourhood Programme - Special call Ukraine". Уварова Олена Олександрівна, Горбачевська-Констанкевич Тамара Ігорівна, Остапенко Юлія Ігорівна та інші.
Брала участь у делегації з України до Court of Justice 03/07/2024 по програмі "Delegation of the judiciary of Ukraine''
Звіт затверджений на засіданні кафедри
Протокол № 5 від 20.11.2024