Доцент
доктор юридичних наук
професор
Форма договору та засоби виконання договірних зобов’язань у системі відносин електронної комерції.
Узагальнено наявні теоретичні підходи щодо сутнісної природи консалтингових послуг у сфері господарювання як предметної складової договору про їх надання. Встановлено, що предмет договору про надання консалтингових послуг може бути репрезентовано як окремою послугою з консультування, так й комплексним консалтинговим продуктом. Проведено розмежування змішаного договору, предметна складова якого включає консалтингові послуги як супутній (допоміжний) об’єкт, від договору консалтингу з комплексним (складноутвореним) об’єктом, складовими якого є консалтингові дослідження (діагностика), підготовка консалтингових рекомендацій та/або консалтингового проєкту, й консалтинговий супровід щодо їх практичного втілення у діяльність замовника тощо. Доведено, що застосування структурованого підходу до процесу надання гібридного консалтингового продукту, не перетворює його на подільний об’єкт господарських прав. Зазначено, що неподільність комплексного консалтингового продукту (поєднання в його межах різних видів консалтингу, як-то фінансового, маркетингового, юридичного тощо) є необхідною правовою конструкцією, що підкреслює інтеграційну взаємодію та взаємообумовленість всіх його елементів. Встановлено, що ключовим аспектом правової природи консалтингових послуг є фідуціарний характер обов’язку їх виконавців, що виходить за рамки загальних вимог добросовісної поведінки та чесної ділової практики. Найбільш оптимальними договірними формами надання складних консалтингових продуктів визначено: по-перше, договори аутсорсингу, де виконавець виступає гарантом дотримання усіма залученими фахівцями фідуціарних обов'язків та вимог конфіденційності; по-друге, договори про спільну діяльність, у межах якої співвиконавці на паритетних засадах (солідарно) несуть фідуціарні обов’язки перед замовником. Зазначено, що забезпечення якісних характеристик консалтингових послуг пов’язано безпосередньо з рівнем професійності (компетентності) їх виконавців (співвиконавців) та потребує дотримання ними принципів, що вміщує міжнародний стандарт консалтингу ISO 20700:2017 («Guidelines for Management Consultancy Services»), а також належного рівня безпеки конфіденційної інформації про замовника та його діяльність, яку обробляють та / або надають виконавці (співвиконавці) консалтингових послуг. Встановлено потребу включення до змісту договорів про надання консалтингових послуг застережень про нерозголошення конфіденційної інформації (отриманої від замовника та/або підготовленої для нього), а також умови та/або особливості її розкриття. Актуалізовано проблематику використання штучного інтелекту (ШІ) в процесі надання консалтингових послуг, що відкриває нові перспективи та водночас породжує низку ризиків (залежність результатів консалтингових послуг від якості згенерованих ШІ даних; обмежені інтерпретаційні можливості ШІ при вирішенні нестандартних завдань; ризик неправомірного використання персональних даних, що порушує вимоги конфіденційності тощо). Наголошено, що забезпечення фідуціарної довіри замовника потребує узгодження на рівні договірного регулювання характеру, способів та меж використання ШІ в процесі надання консалтингових послуг, а також встановлення повної відповідальності виконавця (співвиконавця) за якість консалтингового продукту, статистично-інформаційну та/або аналітичну основу якого згенеровано із залученням можливостей ШІ. Відзначено важливе значення діяльності саморегулівних організації (СРО) в сфері консалтингу, які сприяють розвитку цієї царини через розробку стандартів консалтингових послуг, етичних кодексів та інших актів, що створює багатошаровий захист інтересів замовника та підвищує рівень довіри на ринку консалтингових послуг. Визначено, що важливим кроком для розвитку такого ринку, забезпечення його прозорості та конкурентоспроможності, а також належного рівня захисту прав замовників консалтингових послуг, має стати прийняття Закону України «Про консалтингову діяльність та консалтингові послуги». Одним із деструктивних наслідків втрати чинності ГК України визнано виключення з понятійно-термінологічного апарату чинного законодавства України термінів «господарське зобов’язання» та «господарський договір». Виявлено низку регуляторних прогалин, які не заповнюють положення ЦК України, в числі яких відзначено відсутність загальних положень про організаційно-господарські зобов'язання та про порядок передачі / делегування прав / повноважень за ними. Визначено, що втрата чинності ГК України породжує законодавчі лакуни в регулюванні господарських відносин договірного характеру й призводить до непослідовності судової практики щодо вирішення договірних спорів у сфері господарювання. Актуалізовано потребу розробки нових законодавчих підходів, здатних врахувати специфіку зобов’язань у сфері господарювання, у тому числі протягом перехідного періоду, та забезпечити цілісність правового регулювання господарської діяльності в цілому.
спеціалізована вчена рада Д. 64.086.02 Національного юридичного університету України імені Ярослава Мудрого; спеціалізована вчена рада Д. 41.086.04 Національного університету «Одеська юридична академія»
Офіційне опонування дисертаційної роботи Кулика Олега Ігоровича на тему: «Концепція господарсько-правового регулювання ринку віртуальних активів: теорія і практика», подану на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право.