ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ЗВІТ ВИКЛАДАЧА
Кафедри конституційного права України
НАЦІОНАЛЬНОГО ЮРИДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
ЗА 2025 РІК

доцент

кандидат юридичних наук

доцент

Адаптація конституційно-правового регулювання до стандартів Європейського Союзу

Доведено, що в контексті європейських стандартів: право на відмову від військової служби з міркувань совісті (в тому числі релігійних мотивів) повинно бути гарантовано і захищено; доступ до альтернативної служби повинен бути недискримінаційним і забезпечуватися у справедливих та прозорих механізмах; держава має право право встановлювати процедури, а її органи вимагати доведення серйозності переконань людини для протидії зловживанням; держава наділена позитивним зобов’язанням створити систему альтернативної служби, при цьому цивільного, а не військового характеру; особа, яка виявила щире бажання проходити альтернативну службу не може переслідуватися в кримінальному порядку із-за відсутності системи альтернативної служби у державі. Підтверджено, що дотримання цих вимог та положень ч. 2 ст. 10 Хартії основних прав Європейського Союзу може мати євроінтеграційне значення для України. Обґрунтовано, що для встановлення меж адміністративного розсуду, крім застосування норм національного законодавства, найбільш доцільно брати до уваги міжнародні стандарти обмеження дискреційних повноважень (зокрема Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R(80)2). Доведено, що для протидії правовому пуризму ЄСПЛ розглядає процесуальні норми не як самоціль, а як інструмент для досягнення справедливого результату. Якщо ж формальні вимоги стають невиправданою перешкодою на шляху до правосуддя, це може свідчити про «надмірний формалізм», несумісний із правом на справедливий суд. Стверджується, що забезпечення таємності голосування, захист результатів голосування від кібератак із персональною та одноразовою реалізацією виборчого права за принципом «одна людина – один голос» є важливими для багатьох держав перед упровадженням електронного голосування, однак усі альтернативні способи голосування мають суттєві недоліки, що містять ризики порушення дотримання виборчих принципів. Доведено, що на основі блокчейн-платформ може бути вибудувана децентралізована, захищена й конфіденційна процедура голосування і саме платформа Hyperledger Fabric може стати надійною основою для електронного голосування за умови врахування фінансових і технічних можливостей уряду.

• Первомайський Олег Олексійович
  Таким чином, аналіз конституційних норм, законів України та правових позицій Конституційного Суду України свідчить, що прожитковий мінімум є єдиним державним соціальним стандартом, що застосовується до всіх громадян незалежно від професійного статусу, й виступає універсальним мірилом людської гідності й соціальної справедливості. Держава може оптимізувати та перерозподіляти бюджетні витрати, необхідність чого може особливо гостро поставати в умовах воєнного стану. Однак держава не може робити це зміною самої природи прожиткового мінімуму. Підміна цього поняття окремим "розрахунковим показником" для прокурорів порушує принцип рівності, єдності правового регулювання і верховенства права. Попри можливу об’єктивну необхідність зменшення виплат через фінансово-економічну ситуацію, спричинену збройною агресією росії, такі зміни мають запроваджуватися до Закону України «Про прокуратуру», що гарантує належну законодавчу процедуру та не призводитиме до колізій законодавства. Крім цього Конституційний Суд України послідовно наголошує, що закон про державний бюджет не може змінювати або зупиняти дію інших законів, скасовувати передбачені ними права, а також встановлювати додаткове регулювання поза межами бюджетних відносин. Тому вбачаємо неконституційною підміну поняття прожиткового мінімуму законом про державний бюджет як і запровадження його спеціальних “професійних величин”, адже він залежить від фізичних особливостей людини (вік і працездатність) і тому має бути єдиним для обчислення виплат для прокурорів та усіх інших дорослих працездатних людей.
• Городовенко Віктор Валентинович
  В результаті аналізу запровадженого в абз. 1, 2 ч. 1 ст. 616 Кримінального процесуального кодексу України механізму можна зробити наступні висновки: 1. Прокуратура, завданням якої є підтримання публічного обвинувачення, не може вважатися допустимим фільтром щодо перевірки підстав скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому необхідність обов’язкового звернення підозрюваного або обвинуваченого до прокурора виступає бар’єром у доступі до суду і порушує принцип змагальності. 2. Законодавство не визначає чітких підстав реалізації дискреційного повноваження щодо звернення до суду для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а посилання на ст. 177 КПК України є недоцільним, оскільки наявність зазначених підстав повинна бути вже a priori встановлена при застосуванні будь-якого запобіжного заходу. 3. Модель «клопотання підозрюваного або обвинуваченого до прокурора – звернення прокурором до слідчого судді або суду – прийняття рішення слідчим суддею або судом» може призводити до правового пуризму (надмірного формалізму), якщо суд загальної юрисдикції при оскарженні бездіяльності прокурора не розглядатиме питання наявності або відсутності підстав для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по суті. 4. Запроваджена конструкція має бути змінена законодавцем, зокрема видається прийнятною модель, коли підозрюваний або обвинувачений мав би можливість звернутися з клопотанням безпосередньо до суду, а позиція прокуратури як сторони публічного обвинувачення могла би бути висловлена та врахована судом при оцінці потенційних ризиків скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 5. З точки зору правової визначеності доцільно визначити загальну рамку або перелік обставин, які мають враховуватися при оцінці ризиків та допустимості скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу. Таким чином в оскаржуваному положенні вбачається порушення права на захист та засад судочинства, зокрема доступу до правосуддя (ч. 1 і 2 ст. 55, ч. 3 ст. 124 Конституції України) та змагальності сторін (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України) з урахуванням природи інституту прокуратури, яка повинна підтримувати публічне обвинувачення (п. 1 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України).

• Представник Уповноваженого в системі судоустрою з права на справедливе правосуддя та представництва в Конституційному Суді України Андрій ОВСІЄНКО
  Держава повинна чітко диференціювати вимоги щодо відповіді на звернення громадян з боку органів публічної влади та об’єднань громадян, особливо тих, які в розумінні Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики ЄСПЛ належать до умовно “приватних” об’єднань громадян. Тому виходячи з юридичної позиції Конституційного Суду України (висловленій в абзаці шостому підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 6 червня 2019 року № 3-р/2019), він може перевірити чи застосування передбачених Законом України “Про звернення громадян” вимог (обов’язок відповіді у встановлені строки, необхідність пересилання за належністю тощо) до об’єднань громадян відповідає вимогам “трискладового тесту”, зокрема чи переслідують вони легітимні цілі, чи є необхідними у демократичному суспільстві, зокрема чи обумовлені „нагальною суспільною потребою“ і чи відповідають принципу пропорційності, оскільки в даному випадку право на звернення зумовлює обмеження щодо реалізації свободи об’єднань громадян (держава покладає на останні додаткові обов’язки та санкціонує їх невиконання). Відповідно до ст. 19 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, враховуючи гарантованість Конституцією України як права на звернення громадян, так і свобода об’єднань, це свідчить, на нашу думку, про можливість Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини здійснювати парламентський контроль щодо зазначених прав.

• Воркшоп-дискусія ІХ Харківського міжнародного юридичного форуму: "Конституційне право на мирне зібрання: цінність та вплив на культуру політичної участі" 24 вересня 2025 року Харків Україна
• Всеукраїнська конференція "Конституційна трансформація України на шляху вступу до Європейського Союзу" 24 червня 2025 року Харків Україна
• Всеукраїнська конференція «Конституційне право у XXI сторіччі: виклики та можливості в умовах глобальних трансформацій» (ХVІІІ Тодиківські читання) 7 листопада 2025 року Харків Україна
• Панельна дискусія ІХ Харківського міжнародного юридичного форуму, зокрема панельної дискусії "Конституційна юстиція в умовах війни та трансформації: виклики незалежності, довіри й балансу прав" 22 вересня 2025 року Харків Україна

Відгук (спільно з д.ю.н., професором Бабашем Ю.Г.) на реферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук «Людський вимір місцевого самоврядування: конституційно-правові аспекти формування та реалізації» Боярського Олександра Олександровича

Співробітництво з Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) щодо викладання курсу "Вирішення виборчих спорів".

1. Подяка Ректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Анатолія Павловича Гетьмана (наказ №690-ОП від 07 листопадп 2024 року). 2. Подяка начальника Управління освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради Людмили Луценко. 3. Подяка начальника Управління освіти адміністрації Салтівського району Харківської міської ради Оксани Гресь.

1. Сприяння в організації ІХ Харківського міжнародного юридичного форуму, зокрема панельної дискусії "Конституційна юстиція в умовах війни та трансформації: виклики незалежності, довіри й балансу прав" 22 вересня 2025 року. 2. Сприяння в організації конференції "Конституційна трансформація України на шляху вступу до Європейського Союзу" 24 червня 2025 року. 3. Сприяння в організації конференції "Конституційне право у XXI сторіччі: виклики та можливості в умовах глобальних трансформацій" (ХVІІІ Тодиківські читання) 7 листопада 2025 року. 4. У межах профорієнтаційної кампанії 2025-2026 підготовка за навчальною програмою шкільного курсу «Правознавство» для учнів 9 класу на тему: "Взаємозв’язок людини i держави (Правова характеристика понять «людина», «особа», «громадянин». Громадянство України."