ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ЗВІТ ВИКЛАДАЧА
Кафедри конституційного права України
НАЦІОНАЛЬНОГО ЮРИДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
ЗА 2025 РІК

доцент

кандидат юридичних наук

доцент

Публічна влада та забезпечення конституійного принципу рівності

Встановлено, що захист прав національних меншин є ключовим індикатором зрілості демократичного суспільства, дотримання принципів верховенства права та поваги до прав людини. Для України, яка перебуває на етапі активної євроінтеграції та прагне стати повноправним членом Європейського Союзу, питання забезпечення прав національних меншин набуває особливого значення. Це зумовлено не лише необхідністю виконання Копенгагенських критеріїв, але й внутрішніми суспільно-політичними процесами, зокрема трансформацією системи державного управління, децентралізацією, війною з Росією та зростанням суспільної робиться висновок, що дослідження проблематики захисту прав національних меншин в Україні в контексті виконання вимог вступу до Європейського Союзу є вельми актуальним для національної правової науки. Констатується, що кількості представників національної меншини, які були змушені покинути місця свого проживання. Більшість респондентів відповіли, що значна частина меншин покинула Україну, але така статистика не ведеться. Щодо підтримки зв’язків із державою свого етнічного походження. Більшість респондентів зазначили, що такі зв’язки підтримуються і проявляються у наданні словників, енциклопедій та іншої літератури рідною мовою, у проведенні спільних конференцій, «круглих столів» та інших заходів, реалізації спільних освітніх програм, зустрічах з представниками влади держав етнічного походження (румунська та болгарська національні меншини). Зясованю, що аналіз сучасного стану реалізації прав національних меншин в Україні в контексті виконання євроінтеграційних зобов’язань, зокрема вимог Європейської Комісії щодо набуття членства в Європейському Союзі підтверджує, що Українською державою робляться значні кроки щодо реформування законодавства про захист прав національних меншин та корінних народів відповідно до міжнародних стандартів. Польове дослідження та відповіді на запити Державної служби України з етнополітики та свободи совісті теж вказують на те, що відбуваються суттєві зрушення у сфері гарантування їх прав. Разом з тим опитування представників громадських організацій національних меншин показує, що на практиці співпраця або допомога з боку державних чи регіональних органів влади іноді є недостатньою. Це особливо стосується сфери освіти. Це вказує на потребу у вдосконаленні чинної політики через запровадження додаткових законодавчих, організаційних та фінансових механізмів. важливим є визначення чітких правил щодо регіональної специфіки у сфері забезпечення прав меншин, що дозволить враховувати особливості етнокультурного складу окремих територій і сприятиме більш ефективному забезпеченню їхніх прав у практичному вимірі. Робиться висновок, що аналізуючи етнічну ситуацію в Україні, ми маємо чітко розрізняти національні меншини, які мають власну державність, і корінні народи, що історично сформувалися на українських землях і не мають власних державних утворень за межами України. Це важливо для розуміння рівня захисту прав та інтересів відповідних груп. На нашу думку, саме права корінних народів мають захищатися максимально, оскільки це єдиний спосіб зберегти їхню національну ідентичність.

• Совгиря О.
  Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Тобто відповідно до Основного Закону адресантами звернення є органи публічної влади та їх посадові та службові особи. Разом з тим у ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» встановлюється, що поряд вище зазначеними адресантами суб’єкти звернення можуть також звернутися й до об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Як бачимо, цей Закон порівняно з Конституцією значно розширив сферу правового регулювання звернень на практично все коло правоздатних фізичних та юридичних осіб . Чи порушує положення Закону про можливість звернення, крім органів публічної влади, ще й до об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій, а також медіа. Вважаємо, що ні, оскільки слід погодитися з авторами коментаря до Закону України «про звернення громадян» в тому, що така можливість не може розцінюватися як така, що не відповідає чи порушує вимоги Основного Закону. Це обґрунтовується загальним принципом правового регулювання суспільних відносин приватного сектору – «дозволено те, що не заборонено законом. Цілком допустимим виявляється передбачення законом України певних прав громадян, що не визначені в Конституції, за умови, що така правова норма не втопає у протиріччя із законодавчо визначеними заборонами та іншими нормами законів та Конституції. Саме тому, автори коментаря приходять до висновку, що «ця правова конструкція є правомірною, виходячи безпосередньо з норм Конституції України, у ст. 22 якої встановлено , що права і свободи, закріплені в Конституції України, не є вичерпними. Крім того, при прийнятті в подальшому законів, вказані права на звернення до суб’єктів, які не зазначені в ст. 40 Основного Закону, не можуть бути звужені, оскільки це буде суперечити ст. 22 Основного Закону» . Крім того, Верховний Суд в своїй постанові від 31.10.2019 у справі № 813/1960/18 підкреслив, що суб’єктами реалізації конституційного права звернення крім громадян є громадські організації та їх керівники. Вказавши, «що ст. 12 Закону № 393/96-ВР визначено дію цього Закону, яка не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільнопроцесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про виконавче провадження», відтак зазначена норма не містить обмежень щодо поширення дії цього закону на звернення громадських організацій та їх керівників. Колегія суддів відхилила доводи скаржника щодо неможливості розгляду звернення позивача в рамках Закону № 393/96-ВР, оскільки Конституція України наділяє всіх правом на звернення, а враховуючи відсутність у чинному законодавстві нормативно-правового акту, який би регулював питання щодо розгляду звернень громадських організацій, а також з огляду на те, що громадська організація є інституцією, яка діє від імені та в інтересах своїх членів (зокрема, громадян України), реалізує їхні права, сприяє у захисті прав громадян України та у відновлені таких прав у разі їх порушення» .

• Конституційна трансформація України на шляху вступу до Європейського Союзу. Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. 24.06.2025 Харків Україна
• IX Харківський міжнародний юридичний форум 22.09.2025 - 26.09.2025 Харків Україна
• Воркшоп “Ukraine's EU Accession Process: Establishing and Securing Rule of Law Structures in the Long-Term” (“Процес вступу України до ЄС: формування та забезпечення довгострокової стабільності верховенства права”) 12.10.2025 - 19.10.2025 Регенсбург Німеччина
• «Конституційне право у ХХІ сторіччі:виклики та можливості в умовах глобальних трансформацій» (ХVІІІ ТОДИКІВСЬКІ ЧИТАННЯ) 7.11.2025 Харків Україна

Виступив рецензентом у зухисті дисертації Шеремети С. А. «Застосування Конституції України судами при здійсненні правосуддя» поданої на здобуття ступеня доктора філософії в галузі знань 08 "Право" за спеціальністю 081«Право» у разовій спеціалізованій вченій раді ID 8802) (25 червня 2025 року м. Харків); виступив опонентом у захисті дисертації Руденя Д. С. «Конституційні цінності в умовах формування України як правової держави» поданої на здобуття ступеня доктора філософії в галузі знань 08 "Право" за спеціальністю 081«Право» у разовій спеціалізованій вченій раді, (Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 11 червня 2025 р.)

CEFRES non-residential fellowship for Ukrainian researchers, експерт VUIAS (Virtual Ukraine institute for advanced study)

project Supporting Ukraine’s Progress on EU Reforms «Protection of national minorities» (EUI Department of Law/RSCAS Centre for Judicial Cooperation/GGP; Yaroslav Mudryi National Law University, project PI University of Genoa (Law)) (2024-2025); Член робочої групи в рамках Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо реалізації проєкту Erasmus+ KA2 «Модернізація юридичної освіти для підтримки європейської та євроатлантичної інтеграції України» [EU4UA] (проєкт реалізується спільно із університетами України, Польщі і Литви, координатор від України - Львівський національний університет імені Івана Франка), наказ ректора від 23 листопада 2023 року № 301.