професорка кафедри екологічного права
докторка юридичних наук
професорка
Проблеми законодавчого забезпечення адаптації природних екосистем до зміни клімату крізь призму права природокористування та екологічної безпеки 2 друк. арк.
У статті "Contractual Basis of Mine Action as a Component of the Restoration of Ukraine’s Natural Resource Potential" визначено особливості договірного регулювання у сфері гуманітарного розмінування як ключового компонента постконфліктного екологічного відновлення, окреслено правові прогалини і запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази в сфері протимінної діяльності контексті забезпечення екологічної безпеки. Проаналізовано практику державних закупівель у сфері гуманітарного розмінування (через систему Prozorro), визначено поширені моделі контрактів, уточнено правові механізми їх регулювання та діагностовано ключові перешкоди їх впровадження. Розглянуто міжнародні документи, включаючи Міжнародні стандарти протимінної діяльності (IMAS), Керівні принципи PERAC ООН щодо оцінки впливу на навколишнє середовище в постконфліктних умовах, а також положення Оттавської конвенції та Конвенції про касетні боєприпаси. Міждисциплінарна структура дослідження сприяла комплексному розумінню контрактів на розмінування не лише як правового інструменту, але і як інструменту сталого управління та відновлення пошкоджених екосистем. Результати дослідження можуть бути інтегровані в національну політику України в сфері післявоєнного відновлення та сприятимуть зміцненню інституційно-правових засад забезпечення екологічної безпеки. Отримані наукові здобутки у межах написання монографії «Безпекове довкілля України: доктринально-правові та прикладні аспекти» сприяли як поглибленню наукового вчення про сутність і зміст права екологічної безпеки, з’ясуванню його місця в системі права, так і детальному розгляду його взаємодії з іншими галузями наукових знань, встановленню впливу безпекової компоненти на формування еколого-правової доктрини і сучасної державної кроссекторальної екологічної та кліматичної політик України, обранню першочергових векторів європеїзації національного екологічного законодавства. Наукова новизна: (а) систематизовано теоретико-методологічні підходи до інституціоналізації правових засад безпекової складової екологічної та кліматичної політик в умовах повномасштабної збройної агресії й європеїзації національного законодавства; (б) комплексно і системно розглянуто особливості становлення кліматичних правовідносин, тісно пов’язаних з екологічними й безпековими, енергетичними, аграрними та ін.; (в) вивчено проблеми відшкодування кліматичної шкоди і впливу кліматичних змін на міграційні процеси (кліматична міграція) за сучасних викликів і загроз; (г) окреслено перспективи формування правової категорії «кліматична безпека» та її співвідношення з суміжними правовими категоріям, а також доцільність закріплення в національному законодавстві тощо. Запропоновано: внести зміни або прийняту нову редакцію Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» (2019); розробити Комплексну програму відновлення довкілля, Державну протимінну стратегії як документи багаторічного стратегічного планування, спрямовані на формування основ національної політики з обов’язковим включенням еколого-безпекової складової серед пріоритетних візій; адаптовані до вимог сьогодення інтерпретації концептів «екологічна держава», «екологічний конституціоналізм», «екологічна безпека», «екологічна шкода», «екологічна дипломатія», «екологічне верховенство права», «національні інтереси», «екологічні інтереси», «екоцид», «агроекоцид» та ін., які можуть бути використані при модернізації національного законодавства з позицій формування єдиного європейського еколого-правового простору і правопорядку, екологізації стратегій національного розвитку і відновлення. Наголошено на необхідності реформування основ функціонування Державного фонду охорони навколишнього природного середовища. Доведно необхідність прийняття концепцій систематизації як екологічного, так і кліматичного національного законодавства. У статті «Modern Approaches to Unifying Compensatory and Legal Mechanisms in the Process of Forming a Legal Category of “Ecological Damage”» обґрунтовано пропозиції щодо доцільності розробки та запровадження нових концептуальних підходів щодо формування сучасної правової доктрини відшкодування екологічної, а в майбутньому й кліматичної, що стане підґрунтям для вдосконалення національного законодавства, оптимізації візії національної екологічної політики в умовах воєнного стану. Доведено, що екологічна шкода має розглядатись як багаторівневе явище, яке ґрунтується на синергії знать природних, гуманітарних та точних наук. Вона (в сенсі багаторівневості побудови правової категорії) характеризується як родове поняття, яке має комплексний характер, екстраполює відповідні види/типи шкоди та збитків, втрат, заподіяних природним ресурсам та комплексам, природоохоронним територіям, екосистемним послугам та функціям, а також життю та здоров’ю громадян, підвищує їх вразливість протягом багатьох десятиліть, а може й століть. Обґрунтовано, що в наслідок заподіяння шкоди довкіллю виникають не лише економічні, соціальні втрати, а порушується сталість екосистем (в деяких випадках доцільно вже вести мову про їх руйнацію), що призводить не лише до втрат біологічного й ландшафтного різноманіття, а й знищення життєзабезпечуючих ланцюгів. Відтак, в силу антроцентричного характеру екологічної характеру екологічної школи доцільно враховати, що небезпечні, незворотні, довготривалі, серйозні зміни у стані довкілля істотно впливають на життя та здоров’я громадян, здоров’я нації, майбутніх поколінь українців. Недостатньо вирішеними залишаються питання збереження генофонду Українського народу. Обґрунтовано, що за характером пошкоджень шкоду довкіллю доцільно розглядати як пряму (безпосередню шкоду), а життю і здоров’ю , генофонду Українського народу – побічну (опосередковану). Визначено, що екологічній шкоді притаманний зобов’язальний характер, пов’язаний з компенсаційними правовідносинами в охоронювально-захисній сфері, які формуються на основі екосистемного та клімато-орієнтовного підходів. Аргументовано, що для повного розуміння правової категорії екологічного шкода необхідно, щоб зобов’язання по відновленню екосистем, природних ресурсів, екологічних послуг та функцій стали суворим та безперечним екологічним імперативом. Акцентовано, що при розрахунку екологічної шкоди доцільно враховувати витратно-відновлювальний підхід щодо оцінки природних ресурсів і урахуванням негативних змін в їх стані (а також майбутніх ризиків та загроз від небезпечних чинників, явищ), погіршення якості екологічних послуг та функцій з метою їх відновлення до базового стану, який існував до мілітарного впливу. Констатовано, що екологічна шкода розглядається як спостережна або вимірювальна шкода довкіллю й/або відповідні вимірювальні втрати екосистемних послуг і навіть функцій та ін. В тезах «Вплив кліматично орієнтовного підходу на формування національної стратегії відновлення агроекосистем» обґрунтовано необхідність створення власного Національного плану відновлення природи, обрання стратегічних цілей й об’єктів (одним із них обов’язково мають стати агроекосистеми), джерел фінансування, прогнозування очікуваних вигід, визначення кола зобов’язаних осіб щодо проведення систематичного моніторингу звітів про виконання плану, чіткого окреслення індикаторів виконання, завдяки яким відстежуватиметься його прогрес, а також виписати особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері відновлення природи тощо. Першочерговим завданням постає створення безпекових і сприятливих умов для збалансованої взаємодії агроекосистем з природними на основі екосистемного й кліматоорієнтовного підходів. Їх взаємообумовлений вплив має базуватися на збільшенні біорізноманіття й частки природоохоронних територій; посиленні органічної складової землеробства, біодинаміки (біодинамічного землеробства) і вермикультури; урізноманітнюванні повноцінних сівозмін; відведенні деградованих і малопродуктивних земель під пасовища, сіножатті, луки, ліси та ін. Дієвим інструментом впровадження екосистемного й кліматоорієнтованого підходів є агроекологічні заходи (Agri-environmental measures), що вжиття яких передбачається Спільною сільськогосподарською політикою ЄС (CAP). Серед них, зокрема, фінансова підтримка фермерів, які впроваджують практики, спрямовані на збереження біорізноманіття, зменшення впливу на довкілля й підвищення стійкості до кліматичних змін. Вказані заходи включають екосхеми (Eco-schemes), які стимулюють органічне й точне землеробство, агролісівництво, а також сталий розвиток сільських територій завдяки адаптивному управлінню природними ресурсами. Вважаємо, що інтеграція подібних еколого-зорієнтованих механізмів у національну політику та законодавство України дозволить забезпечити стале природокористування і покращити екологічний стан агроекосистем. Тобто вони мають органічно «вписатися» й отримати «належну прописку» в системі організаційно правових заходів еколого та кліматоорієнтовного природокористування.
Членкиня Науково-консультативної ради при Верховному Суді (рішення Пленуму Верховного Суду від 23 травня 2025 року № 11).
Членкиня Спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 з присудження наукового ступеня доктора наук. Діє відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України No 320 від 07.04.2022. Термін повноважень спеціалізованої вченої ради з 07.04.22 р. до 07.04.2025 р. Членкиня спеціалізованої вченої ради з присудження наукового ступеня доктора наук Д 64.086.02 за спеціальністю 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого строком (на три роки – рішення атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 07.10.2025 р. та наказ Міністерства освіти і науки України від 10 жовтня 2025 року № 1346 ).
Здійснювалась діяльність за спеціальністю у формі участі у професійних та/або громадських об’єднаннях: 1. Членкиня Всеукраїнської екологічної ліги (членський квіток № 5472 від 06.12.2018 р.). 2. Членкиня Союзу юристів України. Здійснювалось керівництво постійно діючим студентським науковим гуртком з екологічного права на 3 та 4 курсах (ІІ та ІІІ потік) факультету юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Під науковим керівництвом підготовлено наукову статтю студенткою групи 04-22-01 Сушковою В. В. "Правова категорія «інвазійні чужорідні види»: еколого-правові аспекти в контексті європеїзації національного законодавства". Приймала участь у резензуванні наукових статей для журналів, що індексуються у наукометричній базі Scopus «Journal of Environmental Law and Policy» (по квітень 2025 року – журнал індексувався у Scopus) та «Grassroots Journal of Natural Resources». Експерт секції 18 «Право» Наукової ради МОН України (Наказ МОН України ввід 12.12.2022 № 1111 «Про затвердження списків експертів з експертизи проєктів наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, що подаються для участі у конкурсах, які проводитиме Міністерство освіти і науки України, та звітів про їх виконання за тематичними напрямами, за якими буде здійснюватися експертиза»). Отримано Свідоцтво про підвищення кваліфікації № ADV-260503-CUSU від 06.07.2025 за програмою «Професійний розвиток викладача в контексті підвищення якості діяльності ЗВО». Всеукраїнське науково-педагогічне підвищення кваліфікації. Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка, Центр українсько-європейського наукового співробітництва. Навчальне навантаження 180 годин – 6 кредитів ЄКТС. Термін навчання: 26.05.2025 – 06.07.2025. Проходила стажування та приймала участь в L Міжнародної науково-практичної конференції, м. Штутгарт, Німеччина. Захід організовано International Scientific Unity (4-6 грудня 2024). Отримано сертифікат - (0,8 ECTS). Прорецензовано Наукову аналітичну записку «КОНЦЕПЦІЯ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ДОВКІЛЛЄВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ», підготовлену в Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України авторським колективом у складі д.ю.н. Н. Малишевої, к.геогр.н. В. Олещенка, к.ю.н. Н. Красіліч, к.ю.н. О. Ковтун, к.ю.н. З. Яремак до Верховної Ради України (19 дистопада 2025 року). Модераторка круглого столу «Еколого-правова громадянська платформа: демократія, верховенство права й зелене відновлення», членкиня організаційного комітету панельної дискусії в рамках ІХ Харківського міжнародного юридичного форуму (24.09.2025 Харків-Ужгород); учасниця панельних дискусій в рамках Форуму: «Стійкість, безпека і верховенство права: екологічний та кліматичний вимірі післявоєнної відбудови» (22.09.2025), «Інновації та сталий розвиток у економіко-правових дослідженнях та стратегіях їх реалізації» (23.09.2025). Членкиня координаційного бюро відділення екологічного, господарського та аграрного права НАПрУ (участь у підготовці експертних висновків).