асистентка
кандидатка юридичних наук
доцентка
Сторона обвинувачення як суб’єкт доказування під час досудового розслідування
Доказування в кримінальному процесі завжди було однією з найбільш обговорюваних проблем серед науковців та практиків. Така ситуація насамперед пояснюється значенням доказів та процесу доказування. В цілому, можна зазначити, що основною метою кримінального провадження є встановлення обставин, які передбачені у ст. 91 КПК. Саме цією статтею визначається фактичний напрям кримінальної процесуальної діяльності, адже для досягнення мети розслідування, справедливого судового розгляду необхідно встановити подію кримінального правопорушення, особу, яка його вчинила, причинно-наслідковий зв’язок між діянням та даною особою. Фактично процес доказування визначає сутність всього кримінального провадження, адже спрямоване на досягнення основних завдань кримінального процесу. Ключову роль у цій діяльності відіграють його уповноважені учасники. Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства обов’язок доказування покладається на сторону обвинувачення (ч. 1. ст. 92). У п. 19 ст. 3 КПК зазначається, що сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом. Посадові особи, які належать до сторони обвинувачення, уповноважені здійснювати збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій, витребування й отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових і фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК (ч. 2 ст. 93 КПК). При цьому слід зауважити, що саме сторона обвинувачення зобов’язана всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Відповідно саме ці учасники кримінального процесу шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів формують вектор кримінального провадження, який визначатиме і хід як досудового розслідування, так і судового розгляду. Проведена робота присвячена дослідженню діяльності прокурора та слідчого як суб’єктів доказування в кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Проаналізовано чинне законодавство України, наукові дослідження щодо доказової діяльності прокурора і слідчого в кримінальному процесі. Результати роботи представляють як теоретичну, так і практичну цінність. Вони можуть бути використані для подальшого наукового дослідження особливостей вітчизняного кримінального процесуального доказування, а також для належного розуміння та здійснення його правозастосовної кримінальної процесуальної діяльності. За результатами дослідження можемо підвести деякі підсумки. Прокурор, будучи процесуальний керівником, повинен контролювати хід досудового розслідування, а в момент складання повідомлення підозру та затвердження обвинувального акта – об’єктивно оцінити всі зібрані докази насамперед з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності. Здійснення прокурором діяльності щодо забезпечення швидкості, повноти і неупередженості досудового розслідування немислиме без використання ним повноважень, спрямованих на реалізацію функції керівництва розслідуванням, яке полягає в тому, що прокурор організовує і контролює діяльність слідчого щодо процесу доказування у кримінальному провадженні. Прокурор, як процесуальний керівник, наділений процесуальними повноваженнями, які дають можливість на його розсуд брати участь у доказуванні в опосередкованій та безпосередній формах. Опосередкована форма участі прокурора в доказуванні під час досудового розслідування передбачає реалізацію ним владних повноважень із отримання повного доступу до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування, доручення проведення досудового розслідування, давання вказівок щодо проведення у встановлений ним строк С(Р)Д і НС(Р)Д, інших процесуальних дій, погодження або відмову в погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення С(Р)Д і НС(Р)Д, інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК (ч.ч. 2, 3, 4, 10 ст. 36 КПК). Безпосередня форма участі прокурора у доказуванні полягає в тому, що прокурор може включатися у процес доказування по кримінальному провадженню самостійно, починаючи досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК, беручи участь у проведенні С(Р)Д та інших процесуальних дій, а за необхідності – особисто проводячи С(Р)Д та процесуальні дії в порядку, визначеному КПК, доручаючи проведення С(Р)Д і НС(Р)Д та інших процесуальних дій слідчому, органу досудового розслідування, а також С(Р)Д і НС(Р)Д відповідним оперативним підрозділам, приймаючи процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених законом, повідомляючи особі про підозру, самостійно подаючи слідчому судді клопотання про проведення С(Р)Д і НС(Р)Д, інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК, самостійно складаючи обвинувальний акт чи клопотання про застосування ПЗМХ або ПЗВХ (п.п. 1, 4, 5, 9, 10, 13 ч. 2 ст. 36 КПК), визначаючи, які саме результати НС(Р)Д використовувати в доказуванні (ч. 4 ст.ст. 252, 256 КПК). Якою мірою користуватися цими повноваженнями – прокурор вирішує на свій розсуд, виходячи із ситуації, що склалася у кожному конкретному кримінальному провадженні, де він виступає в ролі процесуального керівника досудовим розслідуванням. Слідчий є суб’єктом кримінального провадження, на якого також покладається обов’язок доказування. Діяльність слідчого на стадії досудового розслідування головним чином є пізнавальною, оскільки передбачає отримання достовірних знань про фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення. Слідчий активно приймає участь у процесі доказування. Його завдання полягає у швидкому, повному і неупередженому встановленні обставин вчиненого кримінального правопорушення, з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Належне здійснення доказової діяльності під час судового розгляду залежить саме від якості процесу доказування на стадії досудового розслідування, тобто від відповідального та професійного ставлення і виконання слідчим своїх обов’язків.
не брала участі
не здійснювала
не здійснювала
не читала
не маю
членом спеціалозованої та разової вченої ради не являюсь
опонентом, рецензентом не була
опонентом, рецензентом не була
опонентом, рецензентом не була
не була
не здійснювала
не брала участі
не брала участі
не маю
участь не приймала
Інформація про підвищення кваліфікації: - Актуальні напрями підготовки здобувачів вищої освіти у сфері правоохоронної діяльності нової генерації. У строк з 01.02.2025 по 01. 03.2025 (1 кредит ЄКТС). Донецький державний університет внутрішніх справ. - Актуальні питання проведення слідчих (розшукових) дій. У строк із 01.02.2025 по 31. 03. 2025 (1,5 кредити ЄКТС). Реєстраційний номер № 100307 від 01.04.2025. Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Науково-освітній Центр професійного розвитку. - Використання цифрової інформації у кримінальному процесуальному доказуванні. У строк із 01.06.2025 по 30. 06. 2025 (1 кредит ЄКТС). Реєстраційний номер № 100340 від 01.07.2025. Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Науково-освітній Центр професійного розвитку.