завідувач кафедри
кандидат юридичних наук
доцент
Правове регулювання збереження та відновлення природних екосистем крізь призму сучасних викликів і загроз
Унаслідок вивчення положень Закону ЄС про відновлення природи зроблено висновок, що він є одним із найбільш амбітних і перспективних правових актів ЄС у сфері охорони довкілля в цілому й біологічного різноманіття зокрема. Прийняття цього Закону стало важливою подією для всієї європейської спільноти, адже він започаткував новий етап розвитку екологічного законодавства Європейського Союзу. Закон містить цілу низку конкретних зобов’язань щодо відновлення деградованих наземних, прибережних, прісноводних, морських, лісових, сільськогосподарських та інших екосистем у контексті відновлення всієї природи в ЄС. Разом із тим, саме практична реалізація закріплених зобов’язань потребує чіткої координації та значних зусиль з боку всіх держав-членів, оскільки в іншому випадку цей Закон, незважаючи на його надзвичайну важливість і прогресивність, може так і залишитися лише «декларативною угодою про наміри». Стосовно України, то, перебуваючи на шляху європейської інтеграції, наша держава, безумовно, має врахувати положення вказаного Закону для формування відповідного правового поля, проте з обов’язковим і послідовним впровадженням екосистемного підходу в національне екологічне законодавство. До того ж, підкреслимо, що, будучи аграрною державою, ми маємо звернути особливу увагу на всі складнощі, які виникали в процесі розроблення та прийняття цього Закону, у тому числі ті, що стосуються необхідності врахування інтересів представників сільськогосподарської галузі, з метою забезпечення гармонійного поєднання вимог екологічної та продовольчої безпеки. За результатами дослідження основних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури» від 25.03.2025 р., процесу його прийняття та перспектив подальшої реалізації, обґрунтовано, що в умовах дії правового режиму воєнного стану питання примусового відчуження приватних земель набувають особливої гостроти. Навіть стислий огляд окремих положень прийнятого Закону, а точніше – запропонованої в ньому ст. 141 «Особливості примусового відчуження земельних ділянок, іншого нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності в умовах воєнного стану для розміщення об’єктів оборонно-промислового комплексу та об’єктів інфраструктури в Ужгородському районі Закарпатської області», свідчить про те, що, прикриваючись воєнним станом, законодавці намагаються реалізувати якісь інші цілі, оскільки врегульовані цією статтею суспільні відносини по суті мали б підпадати під дію Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (тим більше, що він уже передбачає можливість примусового відчуження для об’єктів національної безпеки і оборони, а також лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури), а не Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Принципова відмінність між ними полягає насамперед у тому, що перший Закон, діючи поза рамками правового режиму воєнного стану, більш ґрунтовно захищає права приватних власників, передбачаючи для них обов’язкове попереднє та повне відшкодування вартості відчужуваного майна, що, нагадаємо, прямо закріплено в ст. 41 Конституції України, а також інші гарантії, пов’язані з оцінкою майна, можливістю його повернення, оскарженням неправомірних рішень тощо. Натомість інший Закон, діючи в умовах правового режиму воєнного стану, значно спрощує процедуру примусового відчуження, дозволяючи відчужувати приватну землю та розміщені на ній об’єкти нерухомого майна не з попереднім, а з наступним відшкодуванням їхньої вартості, та позбавляючи власників інших важливих гарантій. Іншими словами, під прикриттям діючого в Україні правового режиму воєнного стану та завдяки навмисному введенню такої конструкції, як «примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності в умовах воєнного стану», яка відображена в назві ст. 141, робляться спроби швидкими темпами легалізувати спрощену процедуру примусового відчуження земель, які перебувають у приватній власності. Дійсна причина такої активності є невідомою, скоріше за все, це ще одна схема перерозподілу земельних ресурсів, адже закладена в Законі процедура відчуження є не лише сумнівною з точки зору її доцільності та своєчасності, а й взагалі суперечить конституційним засадам непорушності права приватної власності. На підставі аналізу сучасного стану правового забезпечення збереження та відновлення біологічного різноманіття в агроекосистемах на міжнародному, європейському та національному рівнях, зроблено висновок, що збереження та відновлення біологічного різноманіття в агроекосистемах є стратегічним завданням, яке має екологічне, економічне та соціальне значення. Україна має певні міжнародні зобов’язання зі збереження та відновлення біорізноманіття в агроекосистемах, передбачені рішеннями нарад Конференції Сторін Конвенції про охорону біорізноманіття, так само як і в рамках процесу євроінтеграції вона зобов’язана наблизити своє законодавство до європейського, враховуючи новітні тенденції в окресленій сфері. Та незважаючи на наявність нормативно-правових актів з охорони біорізноманіття в цілому, національне законодавство щодо збереження та відновлення агробіорізноманіття ще не розроблено на належному рівні та фактично представлено лише Концепцією збалансованого розвитку агроекосистем в Україні на період до 2025 року, яка хоч і є комплексною й містить прогресивні положення, наприклад, визначення агроекосистеми, перелік засобів та умов для збереження і відновлення біорізноманіття в рамках сільськогосподарської діяльності тощо, але залишається програмним документом, причому строк впровадження якого вже завершується. Враховуючи викладене, цілком очевидно, що вітчизняна правова база щодо збереження та відновлення біологічного різноманіття в агроекосистемах потребує суттєвого вдосконалення шляхом розроблення та прийняття відповідних нормативних актів, які ґрунтуватимуться на поєднанні міжнародних, європейських та національних підходів, а також на інтеграції екологічних знань у державну політику. Саме такий підхід є запорукою не лише збереження природних ресурсів, а й забезпечення сталого розвитку та добробуту майбутніх поколінь.
Рецензент дисертації Дашковської Н. К. на тему «Екологічна держава: теоретико-правовий аналіз» на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 08 «Право» за спеціальністю 081 «Право»
Співробітництво із закордонними організаціями і науковцями в рамках проведення панельної дискусії «Стійкість, безпека і верховенство права: екологічний та кліматичний виміри післявоєнної відбудови» на IX Харківському міжнародному юридичному форумі (м. Харків, 22 вересня 2025 р.), в рамках проведення «Італійсько-Українського Симпозіуму з екологічного конституціоналізму» в Генуезькому університеті (м. Генуя, Італія, 26 вересня 2025 р.), а також в рамках координаційної зустрічі та навчально-розвиваючій сесії програми ERASMUS+ «Розкриття трансформативного потенціалу українських університетів для розбудови кліматично нейтральних та сталих міст» («Unlocking the Transformative potential of Ukrainian Universities towards climate neutral and sustainable cities»), номер проєкту № 101083099 – UNICITIES – ERАSMUS-EDU-2022-CBHE (Грантова Угода № 101083099 – UNICITIES) в Королівському технологічному інституті (м. Стокгольм, Швеція, 13–17 жовтня 2025 р.)
1. Подяка Ректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого за вагомий внесок у розвиток університету, сумлінну й самовіддану працю в умовах воєнного стану та з нагоди 220-ї річниці від дня заснування Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (наказ № 688-ОП «А» від 06.11.2024 р., Анатолій Гетьман). 2. Диплом переможця (підручник «Екологічне право» за загальною редакцією проф. Анатолія Гетьмана, підготовлений колективом кафедри, здобув I місце у номінації «Підручник із публічного права» на ІІІ Всеукраїнському (національному) конкурсі наукових та навчальних видань з права, безпеки та євроінтеграції «Юридика», м. Одеса, 16 травня 2025 р.).
1. Участь у Проєкті Erasmus + UniCities «Розкриття трансформативного потенціалу українських університетів для розбудови кліматично нейтральних та сталих міст» (Швеція, Іспанія, Україна). Програма: ERASMUS2027, Key Action 2, CBHE Project Title: Unlocking the Transformative potential of Ukrainian Universities towards climate neutral and sustainable cities - UniCities Project Number: 101083099 Project website: http://unicities.org.ua. 2. Участь у проекті REsilient European GREEN Deal: Challenges of Implementation in Turbulent Times (RE-GREEN, №101176210), ERASMUS-JMO-2024-MODULE.
Член робочої групи з удосконалення системи екологічної освіти в Україні відповідно до рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування від 23.02.22 р. № 115/8. Член Союзу юристів України Харківської обласної організації Союзу юристів України. Член Всеукраїнської екологічної ліги.