доцент кафедри земельного та аграрного права
кандидат юридичних наук
доцент
Правові аспекти формування конкурентного середовища в агросфері
8.4
У науковій статті здійснено аналіз медико-правових проблем забезпечення громадського здоров’я. Встановлено, що збереження здоров’я людини й забезпечення можливості реалізації її природного права на життя безпосередньо пов’язані з рівнем безпечності та якості продуктів харчування. Ведення органічного аграрного виробництва є засобом забезпечення як сталого розвитку агросфери, так і громадського здоров’я, а його розвиток значною мірою залежить від досконалості правового забезпечення. Належна правова регламентація відносин у сфері виробництва органічної сільськогосподарської продукції є одним із засобів гарантування продовольчої безпеки й забезпечення громадського здоров’я. Обґрунтовано, що ведення органічного сільського господарства має низку екологічних, соціальних та економічних переваг, оскільки забезпечує економію природо-енергетичних ресурсів при мінімізації негативного впливу сільськогосподарської діяльності на довкілля, а органічне харчування є гарантією збереження здоров’я населення, збільшення тривалості та підвищення якості його життя. Особлива увага в роботі приділена правовому регулюванню якості та безпечності органічної продукції, формування яких відбувається під впливом технологічних заходів, норм і вимог, що висуваються до процесів її виробництва. Доведено, що безпечність органічної продукції є найсуттєвішою її характеристикою, найважливішою з точки зору можливостей впливу на здоров’я та життя людини. Її сутність полягає у відсутності загрози шкідливого впливу цієї продукції на організм людини. Наголошується, що виробництво органічної продукції також виступає засобом забезпечення агроекологічної безпеки, а тому має характеризуватися відсутністю шкідливого впливу не лише на споживача, а й на навколишнє природне середовище. Зроблено висновок про необхідність розв’язання медико-правових проблем забезпечення громадського здоров’я шляхом як удосконалення органічного законодавства окремих держав, так і об’єднання зусиль світової спільноти у створенні уніфікованих правових засад органічного виробництва й універсальних стандартів органічної продукції, розробці ефективного міжнародно-правового механізму правового забезпечення органічного сільського господарства, стимулювання його розвитку, а також популяризації здорового способу життя та органічних продуктів харчування. У розділі монографії встановлено, що одним із сучасних об’єктів аграрно-правового регулювання, а також способів реалізації стратегії сталого розвитку сільського господарства є органічне сільськогосподарське виробництво, яке виступає запорукою збалансування економічних, екологічних та соціальних пріоритетів розвитку агросфери, гарантією високого рівня безпечності та якості аграрної продукції, а також забезпечення продовольчої безпеки держави. В роботі наголошується, що правова регламентація виробництва органічної сільськогосподарської продукції має комплексний характер і здійснюється на двох рівнях – законодавчому та підзаконному, з урахуванням особливостей кожної галузі й підгалузі сільського господарства, здійснення контролю на всіх етапах виробництва, переробки, зберігання, транспортування і реалізації такої продукції. Дослідження особливостей правового регулювання відносин у сфері виробництва органічної сільськогосподарської продукції здійснено крізь призму окремих правових принципів. Доведено, що органічне виробництво має переваги не лише для конкретного сільськогосподарського виробника, а для всього суспільства в цілому. Саме тому принцип пріоритетності виробництва органічної сільськогосподарської продукції має право на законодавче закріплення. Обґрунтовано актуальність державної підтримки вказаного виду діяльності з огляду на її беззаперечну стратегічну важливість і пріоритетне значення. Особлива увага в роботі приділяється позитивному досвіду інших країн у вказаній сфері, який дозволив досягти їм лідерських позицій у насичені власних та світових ринків органічною харчовою продукцією. Визначено, що для реалізації належного правового регулювання суспільних відносин у сфері виробництва, обігу та маркування органічної сільськогосподарської продукції принцип державної підтримки у цій сфері має зайняти ключове значення і законодавче закріплення. У науково-практичному коментарі до Кодексу України з процедур банкрутства здійснено постатейний науковий аналіз його положень з посиланнями на норми чинного національного законодавства та міжнародно-правових актів, узагальнення актуальної судової практики та напрацювання новітньої правової доктрини у сфері відносин, пов’язаних із відновленням платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також із відновленням платоспроможності фізичної особи. У навчальному посібнику для підготовки до іспиту з курсу «Аграрне право» викладено питання повного курсу аграрного права, визначено правові засади аграрної реформи в Україні та перспективні напрями розвитку аграрних відносин, висвітлено предмет аграрного права, методи правового регулювання аграрних відносин, принципи, систему аграрного права, джерела, аграрні правовідносини, державне регулювання сільського господарства. У посібнику містяться основні положення, що стосуються правового становища суб’єктів аграрного права, правового режиму їх майна, правового регулювання виробничо-господарської діяльності, трудових відносин в аграрних підприємствах, договірних відносин за участю сільськогосподарських товаровиробників, відповідальності за порушення аграрного законодавства. У конспекті лекцій з курсу «Аграрне право» висвітлено правові засади функціонування сучасного сільського господарства України, виокремлено основні напрями аграрної реформи та визначено перспективи її подальшого розвитку. Розкрито особливості правового регулювання ведення особистого селянського господарства, визначено юридичні ознаки вказаного виду діяльності, а також специфіку регламентації земельних, майнових та договірних відносин у вказаній сфері. У тезах наукової доповіді здійснено аналіз нормативно-правового забезпечення продовольчої безпеки України. Встановлено, що продовольча безпека є складною та багатоаспектною правовою категорією, яка одночасно виступає в якості невід’ємної складової державної аграрної політики та інструменту забезпечення національного суверенітету держави. Правовідносини із забезпечення продовольчої безпеки мають постійний, безперервний характер у межах всього часу існування будь-якої держави, яка прагне підтримувати свою внутрішню незалежність від зовнішнього впливу. Акцентується увага на тому, що Україна виступає гарантом забезпечення продовольчої безпеки також на світовому рівні. Наголошується, що правове регулювання відносин у зазначеній сфері має здійснюватися з урахуванням їхньої стратегічної важливості для держави та з огляду на економічні, соціально-політичні та екологічні чинники та критерії, які на них впливають. Обґрунтовано необхідність удосконалення нормативно-правової бази щодо забезпечення продовольчої безпеки, яка відповідає сучасним світовим практикам і забезпечує впровадження ефективних механізмів та інструментів, зокрема створення національної бази даних про продовольчу безпеку, а також розроблення і затвердження нормативно-правових актів, які пов’язані з питаннями продовольчої незалежності та регламентацією зазначених відносин в особливі періоди. Стверджується, що розробка і прийняття спеціального закону “Про продовольчу безпеку” є нагальною потребою. Вказаний закон надасть розглядуваним відносинам більшої визначеності, стабільності, а правовому регулюванню більшої ефективності.
не брала участі
участі не брала
участі не брала
лекцій практичним працівникам не читала
авторських свідоцтв та патентів не маю
членом спеціалізованої вченої ради не являюсь
опонентом, рецензентом дисертаційних захистів не була
лауреатом/стипендіатом у звітному році не була
з закордонними організаціями не співробітничала
участі не брала
участі не брала
відзнак чи нагород у звітному році не отримувала
Звіт затверджений на засіданні кафедри
Протокол № від