професор
доктор юридичних наук
професор
Правовідносини у сфері надання медичних послуг
7
1. Визначено, що самозахист – це самостійні дії суб'єктів, які спрямовані на захист, охорону свого порушеного суб'єктивного цивільного права, передбачені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Самозахист у договірному зобов'язанні – це самостійна міра оперативного впливу, що застосовується суб'єктом, право якого порушено, до порушника для можливості усунення порушень у договірному зобов'язанні, а також для ненастання цивільно-правової відповідальності. 2. Доведено, що заходи оперативного впливу мають одну особливість – спонукають несправного контрагента до належного виконання зустрічного задоволення. Однак, на відміну від цього, ряд заходів оперативного характеру, також пов'язаних із забезпеченням зустрічного задоволення, мають інший характер: вони надають можливість самій управомоченій особі отримати зустрічне задоволення за рахунок майна, що знаходиться в його веденні. 3. Доведено, що для того щоб визначена законодавцем ознака наявності спеціального або ексклюзивного права почала працювати потрібно: 1) чітко прописати визначення цих прав (що таке наявність спеціального права, а що таке наявність ексклюзивного права); 2) з якого моменту у сторін виникають ці права; 3) обмеження спеціального/ексклюзивного права. 4. Запропоновано, якщо на законодавчому рівні не в повній мірі врегульовані питання щодо ДРТ, прав та обов’язків сурогатної матері та генетичних батьків, захисту дітей, ці питання повинні бути прописані належним чином у договорі. Договір у визначених правовідносинах виступає джерелом права. Тому не зайвим було б на законодавчому рівні запропонувати модельний договір визначених правовідносин, для можливості сторонам у будь-який час, до підписання договору ознайомитися з його пунктами і вирішити чи погоджуються вони з такими умовами, розуміючи про відповідальність, яка покладатиметься на сторін за неналежне виконання чи невиконання покладених обов’язків. 5. Визначено, що орендні відносини є зобов'язальними. Цей висновок підтверджується наступними аргументами: 1) виникають на підставі договору найму (оренди) (регулюється Главою 58 ЦК України); 2) основною спрямованістю договору найму (оренди) є надання наймачеві користування майном, що підтверджує положення ч. 1 ст. 759 ЦК України; 3) право користування завжди презюмується як тимчасове, строкове, тобто існує певний час (договір укладається на певний строк – ст. 763 ЦК України); 4) зі спливом строку, предмет договору повинен бути повернутим; 5) як правило, має оплатний (нееквівалентний) характер; 6) можливість застосовувати речово-правові засоби захисту (у тому числі віндикаційний та негаторний позови). 6. Аргументовано, що пріоритетна мета захисту прав та інтересів дитини може бути виправдана лише необхідністю легалізації правового зв’язку дітей, народжених сурогатними матерями для самотніх чоловіків, з їхніми генетичними батьками і цим забезпечити таким дітям батьківське піклування, хоча і в особі одного батька. 7. Доведено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 ЦК, якщо це не суперечить безоплатній природі відносин, що випливають з даного договору. Визначено, шо до договору позички не застосовується ознака оплатності, так само як до найму (оренди) не застосовується ознака безоплатності. Зроблено висновок, що, для договору позички ознака безоплатності є визначальною, та дає підставу відрізняти позичку від інших видів цивільно-правових договорів. 8. The study allows us to conclude that the legislation of the studied European countries and Ukraine on the use of assisted reproductive technologies are quite different. European countries, except the United Kingdom, are very limited in allowing embryo research. It is noted that, first, not all countries allow surrogacy; second, a different maximum age is set for women to use ART; thirdly, the different shelf life of cryopreserved embryos has been established. The issue of the possible maximum number of implanted embryos into the uterine cavity using ART requires clear legal regulation both in Ukraine and in the EU. 9. It was concluded thatthe inadmissibility of closing borders and restricting the entry of foreigners to reunite with children born of surrogate mothers. It is proposed to create a register of persons those wishing to apply the surrogacy procedure, as well as the register of children born from surrogate mothers in Ukraine. 10.Стверджується, що на вимогу заінтересованої сторони правочин, вчинений малолітньою особою, може бути визнаний судом дійсним, але за умови, що він вчинений на користь малолітньої особи. Вимоги про визнання такого правочину дійсним можуть пред’являти батьки (усиновлювачі), опікуни особи, яка не досягла 14-ти років, або дієздатна сторона правочину.
-
-
-
-
Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 105269 Монографія "Суб'єктивний обов'язок як елемент змісту цивільних правовідносин"
Член Вченої ради Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Член спеціалізованої Вченої ради Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
-
-
-
-
Член наукової організації "Центр українсько-європейського наукового співробітництва"
-
-
-
РЕЦЕНЗІЯ на практичний посібник «Цивільне право (тестові завдання і задачі)». УжНУ. 2022. РЕЦЕНЗІЯ на практичний посібник «Цивільне право. Загальна частина (тестові завдання і задачі)». УжНУ. 2022.
Звіт затверджений на засіданні кафедри
Протокол № від