асистент кафедри господарського права Національного університету імені Ярослава Мудрого
доктор юридичних наук
доцент
Розвиток господарського законодавства України: систематизація та вимога змистовної модернізації (1,5 друк. арк.)
4.1
- встановлено, що формування цивілізованого національного правового господарського порядку, а відтак і національного господарського законодавства має визначатися змістом узгодженої та суспільно-прийнятної наукової концепції саме національної моделі ринкової економіки в сучасних умовах. Відсутність такої затвердженої державою програмної концепції є одним з головних чинників існуючого хаотично-реактивного характеру формування господарського законодавства, наслідком чого, в свою чергу є втрата системності та ефективності законодавчого закріплення господарських відносин як у нормах Основного Закону, так і у нормах господарського та суміжних галузей законодавства України. Таким чином, розбудова проблематики господарсько-правового забезпечення ринкових економічних відносин, а, відтак, і господарського законодавства позбавлена національного варіанта економіко-гносеологічного підґрунтя і є однією з найважливіших доктринальних проблем розвитку господарського права і законодавства України; - обґрунтовано, що в системі господарського законодавства відбуваються системно-структурні процеси його розвитку, логічно обумовлені сучасним станом сфери розвитку господарських відносин, що можуть бути комплексно репрезентовані наступними тенденціями: а) розширенням сфери господарсько-правового регулювання шляхом комерціалізації сфер діяльності, що раніше існували по-за полем господарсько-правового нормативного регулювання, зокрема, діяльності в сфері космічних запусків вантажів, приватних медичних та приватних освітніх послуг, аутсорсингових послуг тощо; б) спеціалізацією змісту господарсько-правового регулювання, наприклад, щодо відносин корпоративних, інноваційних, зовнішньоекономічних, електронної комерції тощо, що створюють окремі сегменти в законодавчому забезпеченні господарської діяльності; в) процесом подальшого поглиблення змісту господарсько-правової врегульованості господарських відносин, що призводять до створення та виділення нових інститутів в господарському законодавстві, зокрема, корпоративного права, права забезпечення функціонування ринків фінансових послуг, відносин неплатоспроможності та банкрутства тощо; г) процесами внутрішньої та зовнішньої реструктуризації та інтеграції нормативного матеріалу зі створенням та формуванням нових змістовних інститутів та підгалузей законодавства, зокрема в сферах екологічного господарювання, інноваційного інвестування тощо; д) процесами подальшої кодифікації господарського законодавства, що відбувається як в номінально-визначених формах (Кодекс процедур банкрутства), так і в номінально не кодифікованому форматі, зокрема в формі предметно виокремлених та змістовно-узагальнених Законах країни, наприклад як: «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про телекомунікації», «Про банки і банківську діяльність», «Про інноваційну діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про ринок електричної енергії». На сучасному етапі розвитку господарського законодавства процес його кодифікації органічно включає в себе також і проблему рекодифікації чинного Господарського кодексу України; • встановлено, що характер сучасного господарського законодавства України, його аутентичність та місце в системі права та законодавства може бути репрезентовано, враховуючи наступні його сутнісні властивості, а саме: а) комбінування приватних і публічних інтересів в напрямі функціонування цілісних господарсько-правових механізмів як процес інтеграції різнорідного за правовою природою нормативного матеріалу, об’єднаного метою створення комплексного і цілісного та ефективного правового режиму здійснення господарської діяльності. Синергія об’єднання організаційно-господарських та господарсько-виробничих засобів правового регулювання щодо діяльності суб’єкта господарювання є ключовим чинником феномену господарсько-правового регулювання, основним завданням якого є створення єдиного синтетичного правового механізму гармонізації публічних та приватних економічних суспільних інтересів в сфері господарювання; б) ключовим об’єктом господарсько-правового регулювання є власне господарська діяльність суб’єкта, але узята в системі координат функціонування ринку як визначеної форми економічної координації як системи відносин, в якій сфокусовано увагу на діяльності суб’єкта господарювання, узятої в контексті цілої низки типів господарсько-правових відносин, що виникають водночас, зокрема, із контрагентами, інвесторами, споживачами, суб’єктами організаційно-господарських повноважень в режимі свободи підприємництва, свободи конкуренції, свободи ціноутворення та економічного плюралізму; в) наявність прямого зв’язку з економічною політикою держави, де господарсько-правові засоби впливу на сферу господарювання виступають основним інструментальним арсеналом досягнення цілей економічної політики в умовах правової держави. Господарсько-правовий інструментар в цьому контексті має забезпечити високу трансформаційну властивість перетворення економічних завдань у правові форми реалізації господарських відносин; г) об’єктом правового впливу з боку держави можуть виступати як безпосередня господарська діяльність суб’єкта господарювання, так і макроекономічні умови функціонування ринків товарів та послуг в загальнонаціональному, секторально-галузевому та територіальному вимірах; д) суттєвий розрив між змістом сучасних господарських відносин та динамікою їх реального правового забезпечення як в плані удосконалення чинних законодавчих актів, так і в плані подолання численних та інших дефектів в законодавчому регулюванні, що не отримали предметного забезпечення.
не брала
не виконувала
не виконувала
не здійснювала
не отримувала
жодної
-
-
-
Не була
Не приймала участі
не приймала
не здійснювала
Не отримувала
жодної
Звіт затверджений на засіданні кафедри
Протокол № від