ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ЗВІТ ВИКЛАДАЧА
Кафедри конституційного права України
НАЦІОНАЛЬНОГО ЮРИДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
ЗА 2023 РІК

Доцент

кандидат юридичних наук

доцент

Ідея обмеження влади: історична та конституційна дійсність

5.5

По-перше, вказується, що категорія «конституційна ідентичність» розглядається у широкому та вузькому аспектах. У першому випадку мова йдеться про сукупність певних принципів, інститутів і традицій, які лежать в основі нормотворчої та правозастовної діяльності. Вузький підхід до розуміння цього поняття означає наявність незмінюваних положень Основного Закону. Крім того, при внесенні змін до Основного Закону розуміння суті і значення конституційної національної ідентичності є одним з ключових, адже цей принцип діє як своєрідний «цепний пес» (охоронець), який стоїть на заваді певним змінам, відокремлюючи ті, які є прийнятними для національної правової системи, від тих, які можуть виявитися руйнівними для неї. По-друге, наголошено, що категорія, що досліджувалася, для національного конституційного права є відносно новою, але вона поширена в європейському праві, передусім завдяки практиці Федерального Конституційного Суду Німеччини. Як відомо, орган конституційної юрисдикції Німеччини через застереження «вічності» розробив доктрину конституційної ідентичності. Крім того, Конституційний Трибунал Польщі, Конституційний Суд Італії, Конституційний суд Угорщини та ін. вивчали тлумачення і застосування цієї категорії. По-третє, робиться висновок, що для доктрини конституційної ідентичності основоположне значення має національний аспект або національна самоідентифікація певної політичної нації й держави. Саме таке розуміння конституційної ідентичності було нещодавно вперше визнано Конституційним Судом України, коли він сформулював відповідний термін в рішенні у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 14 липня 2021 року № 1- р/2021. Слід наголосити, що зміна державної мовної політики України та така юридична позиція Конституційного Суду з мовного питання (українська мова як державна є водночас засадничою конституційною цінністю, питомою ознакою й ключовим чинником єдності (соборності) Української держави та невіддільною частиною її конституційної ідентичності) продиктовані військовою агресією та окупацією українських земель армією Російської Федерації. По-четверте, встановлено, що Конституційний Суд України неодноразово звертався до тлумачення принципу обмеження влади. Зокрема в Рішенні від 13 червня 2019 року № 5-р/2019 орган конституційного контролю вказав, що Конституція України містить низку фундаментальних щодо здійснення державної влади положень, за якими: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (частина друга статті 3); ніхто не може узурпувати державну владу (частина четверта статті 5); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття 8); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв’язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов’язують наділених державною владою суб’єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України цілей їх утворення. Здійснення державної влади відповідно до вказаних конституційних приписів, зокрема на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, завдяки визначеній Основним Законом України системі стримувань і противаг забезпечує стабільність конституційного ладу, запобігає узурпації державної влади та узурпації виключного права народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні (абзаци четвертий – шостий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

• Кичун В. І. Лист від 27.06.2023 № 364-005-16/2626
  За результатами проведеного наукового аналізу питання, порушеного у конституційному поданні Верховного Суду, повідомляємо наступне. 1. Законом України від 21 вересня 2022 року № 2622-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» було викладено у новій редакції Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі – Закон № 1105-XIV). Ці зміни набрали чинності 1 січня 2023 року. Зокрема, пунктом 1 частини першої статті 40 Закону № 1105-XIV встановлено, що здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються, якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. 2. Щодо невідповідності пункту 1 частини першої статті 40 Закону № 1105-XIV частинам першій та другій статті 24 Конституції України. Як встановлено частинами першою та другою статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Таким чином, місце проживання особи є ознакою, за якою обмеження прав громадянина не допускається. Рівність та недопустимість дискримінації особи належать як до конституційних принципів національної правової системи України, так і до фундаментальних цінностей світового співтовариства. Зазначене переконливо засвідчується положеннями міжнародних правових актів з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема Загальною деклараціє прав людини 1948 року (статті 1, 2, 7), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року (стаття 26), Конвенцією про захист прав і основоположних свобод 1950 року (статті 14). Звернімося до юридичних позицій Конституційного Суду України щодо тлумачення принципу рівності. В Рішенні у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 КСУ підкреслює, що з конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

• Першому заступнику Міністра Міністерства соціальної політики України Дарії МАРЧАК
  Проблема відшкодування шкоди, завданої законом, який визнаний Конституційним Судом України неконституційним, є дискусійною, як серед науковців, так і у правозастосовній практиці . Відповідно до ч. 3 ст. 152 Основного Закону матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. З моменту проведення реформи правосуддя 2016 року це положення має стосуватися і рішень за результатами розгляду конституційної скарги. Однак щодо порядку застосування даних конституційних положень є багато питань, оскільки спеціального закону про відшкодування шкоди, завданої застосуванням неконституційного закону, який вимагає прийняти ч. 3 ст. 152 Конституції України, до сих пір немає. Так, ще у Рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 орган конституційного контролю підкреслив, що "відповідно до частини третьої статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Тому позитивним обов’язком держави є прийняття відповідного закону, який має визначати порядок та умови такого відшкодування" (абзац п’ятий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини). КСУ звернувся до питання відшкодування шкоди у рішенні від 7 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою громадянина України Дяченка Олександра Миколайовича та інших громадян України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII. Резолютивна частина рішення (п. 4) прямо містить вказівку на право на відшкодування завданої громадянам шкоди.

• Конституційна та адміністративна процедура: міжнародний досвід та національна практика. 02.05.2023 Чернівці Україна
• Національна безпека як конституційна цінність: сучасні виклики. 22.06.2023 Харків Україна
• IMPEDIMENTS & ENGAGEMENTS. Humanities and Social Sciences since the Russian Invasion of Ukraine 19.09.2023 - 20.09.2023 Прага Чехія

Виступив рецензентом у зухисті дисертації Пижова О. М., «Освіта в конституційній парадигмі ХХІ століття» поданої на здобуття ступеня доктора філософії в галузі знань 08 "Право" за спеціальністю 081«Право» (у спеціалізованій вченій раді ДФ 2023-05) (8 червня 2023 р. м. Харків); Виступив рецензентом у зухисті дисертації Макарова М. В., «Конституційно-правовий інститут громадянства в системі сучасних міграційних процесів» поданої на здобуття ступеня доктора філософії в галузі знань 08 "Право" за спеціальністю 081«Право» (у спеціалізованій вченій раді ДФ 2022-08) (17 лютого 2023 р. м. Харків)

В рамках діяльності ГО "Асоціація викладачів громадянсьої освіти" співпрацюю із Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES)

стипендіат програми CEFRES NON-RESIDENTIAL FELLOWSHIPS FOR UKRAINIAN SCHOLARS IN HUMANITIES AND SOCIAL SCIENCES, 2023; стипендіат Virtual Ukraine Institute for Advanced Study, 2023.