№ 9438 від 29.06.2023 р.
Комітет з питань правоохоронної діяльності
Службові особи під час здійснення службової діяльності повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Ці вимоги поширюються на всіх без винятку службових осіб незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової влади, виконують свої службові обов'язки в державному апараті чи в органах місцевого самоврядування, в юридичних особах публічного чи приватного права. Саме з цього виходить закон, коли в частинах 3 та 4 статті 18 КК дає загальне визначення одного з таких видів спеціального суб'єкта кримінального правопорушення, як службова особа. В Особливій частині КК поняття службової особи конкретизується, а відповідальність цих суб'єктів диференціюється залежно від того, яким саме суспільним відносинам спричиняється шкода вчинюваними ними кримінальними правопорушеннями у сфері службової діяльності.
В Розділі XVII Особливої частини КК встановлена кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення, родовим об'єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в органах державної влади, місцевого самоврядування, а також в юридичних особах як публічного, так і приватного права.
Суб'єкт переважної більшості службових кримінальних правопорушень, передбачених в розділі XVII Особливої частини КК, - спеціальний – тільки службова особа. Згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК України службовими особами є в тому числі особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади. До них, зокрема, належать судді, прокурори, слідчі, оперативний склад служби безпеки тощо.
Таким чином, відповідальність за запропоновані в проекті кримінальні правопорушення вже міститься в розділі XVII Особливої частини КК, і відповідальність суддів достатньо регламентована. Санкції статей, що передбачають відповідальність за службові кримінальні правопорушення досить суворі, і їх межі надають змогу призначити особам, що їх вчинили (в тому числі й суддям), покарання, яке є достатнім, необхідним та відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, у разі встановлення кримінальної відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення у сфері правосуддя в окремому розділі логічно виникає питання про встановлення спеціальних норм щодо відповідальності за вчинення корупційних кримінальних правопорушень в інших сферах (прокуратура, правоохоронні органи), що , на нашу думку, не є доцільним та обґрунтованим.
Про недоцільність цього законодавчого кроку свідчить й те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 11 червня 2009 року КК України було доповнено новим розділом VII-А «Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг». Метою таких змін у КК також вказувалось посилення протидії корупційним правопорушенням. Але з огляду на наведені вище обґрунтування та аргументи вказані зміни втратили чинність вже 21 грудня 2010 р.
У зв’язку з цим законопроект у пропонованій редакції не може бути підтриманий.
No 9659 від 30.08.2023 р.
Комітет з питань правоохоронної діяльності
Службові особи під час здійснення службової діяльності повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Ці вимоги поширюються на всіх без винятку службових осіб незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової влади, виконують свої службові обов'язки в державному апараті чи в органах місцевого самоврядування, в юридичних особах публічного чи приватного права. Саме з цього виходить закон, коли в частинах 3 та 4 статті 18 КК дає загальне визначення одного з таких видів спеціального суб'єкта кримінального правопорушення, як службова особа. В Особливій частині КК поняття службової особи конкретизується, а відповідальність цих суб'єктів диференціюється залежно від того, яким саме суспільним відносинам спричиняється шкода вчинюваними ними кримінальними правопорушеннями у сфері службової діяльності.
В Розділі XVII Особливої частини КК встановлена кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення, родовим об'єктом яких є суспільні відносини у сфері діяльності службових осіб або осіб, що надають публічні послуги, а також деяких інших спеціальних суб'єктів, які забезпечують належне виконання такими особами своїх функцій та дотримання ними передбачених законодавством вимог, заборон та обмежень.
Суб'єкт переважної більшості службових кримінальних правопорушень, передбачених в розділі XVII Особливої частини КК, - спеціальний – тільки службова особа. Згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК України службовими особами є в тому числі особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади. До них, зокрема, належать судді, прокурори, слідчі, оперативний склад служби безпеки тощо. Крім того, в примітці до ст. 368 КК міститься перелік осіб, які займають, відповідно, відповідальне (п.2) та особливо відповідальне становище (п.3).
Таким чином, відповідальність за запропоновані в проекті кримінальні правопорушення вже міститься в розділі XVII Особливої частини КК (ст. 364, 368, 368-5, 369-2 КК), а також в розділі VI (ст. 191) та розділі VII (ст. 210) КК, причому відповідальність службових осіб достатньо регламентована. Санкції статей, що передбачають відповідальність за службові кримінальні правопорушення та кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, досить суворі, і їх межі надають змогу призначити особам, що їх вчинили (в тому числі й особам, що займають відповідальне та особливо відповідальне становище), покарання, яке є достатнім, необхідним та відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, важливим є те, що у разі встановлення кримінальної відповідальності за різні корупційні злочини та кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, в одній статті, що буде розміщена в розділі «Злочини проти національної безпеки України», логічно виникає питання про вимоги до правильної побудови Кримінального кодексу.
Загальновідомо, що групувати суспільні відносини, які виступають об'єктом кримінальних правопорушень слід не довільно, а на підставі об'єктивно існуючих критеріїв, які обумовлюють їх тотожність або однорідність. Такими критеріями виступають різні елементи охоронюваних законом суспільних відносин. Основою такої класифікації суспільних відносин слушно визнається певна сфера державного чи суспільного життя.
Значення родового об'єкта кримінального правопорушення полягає насамперед в тому, що він дозволяє класифікувати всі кримінальні правопорушення та кримінально-правові норми, які встановлюють відповідальність за їх вчинення. Саме цю його властивість було покладено в основу побудови Особливої частини КК, що дозволило законодавцю в цілому правильно об'єднати в межах одного розділу КК норми, в яких встановлюється відповідальність за посягання на тотожні чи однорідні суспільні відносини. Тому розділ XVII «КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ'ЯЗАНОЇ З НАДАННЯМ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ» включає норми, в яких передбачено відповідальність за крим.-протиправні посягання на ті суспільні відносини, що забезпечують належне виконання службовими особами своїх функцій та дотримання ними передбачених законодавством вимог, заборон та обмежень (в тому числі, ст.ст. 364, 368, 368-5, 369-2), розділ VI «ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ» містить норми, в яких встановлено відповідальність за крим.-протиправні посягання на ті суспільні відносини, що забезпечують недоторканність власності незалежно від її форм ( в тому числі ст. 191 КК), розділ VII Розділ «КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ» - норми, в яких встановлено відповідальність за крим.-протиправні посягання на суспільні відносини у сфері господарської діяльності (в тому числі, ст. 210). Саме безпосередні об'єкти кримінальних правопорушень, що розглядаються, визначають місце цих складів в системі Особливої частини КК, бо безпосередній об'єкт завжди входить до складу родового об'єкта кримінального правопорушення, об'єкт є визначальним при виборі місця для тієї чи іншої норми в системі Особливої частини КК. Тому встановлення відповідальності за перелічені в проекті закону корупційні злочини та кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, в Розділі I Особливої частини КК «ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ», родовим об'єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують охорону основ національної безпеки України, безумовно, грубо порушує правила побудови Кримінального кодексу і, на нашу думку, є не тільки недоцільним та необґрунтованим, а й недопустимим.
У зв’язку з цим законопроект у пропонованій редакції не може бути підтриманий.
З метою досягнення мети реалізації забезпечення невідворотності та пропорційності покарання за корупційні злочини та кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені під час воєнного стану, з огляду на їхні наслідки, вбачається можливим запропонувати таке:
- у статтях, що передбачають відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст.210); зловживання владою або службовим становищем (ст. 364); прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою; незаконне збагачення (ст. 368-5)); зловживання впливом (369-2), встановити таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення зазначених дій під час дії правового режиму воєнного стану, передбачивши покарання за вчиненя зазначених дій у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією (слід звернути увагу, що в статті 191, яка передбачає відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, запропонована кваліфікуюча ознака вже міститься);
- в тих статтях, що передбачають відповідальність за перелічені злочини, за відсутності таких кваліфікуючих ознак як вчинення діяння особою, що займає відповідальне та особливо відповідальне становище (ст. 191, 210, 364, 369-2 КК), встановити вказані кваліфікуючі ознаки.
Таке вирішення питання вбачається доцільним та своєчасним, оскільки корупція у період воєнного стану є надзвичайно деструктивним явищем, яке не просто руйнує засади верховенства права та стримує економічний розвиток держави, але й завдає величезну щкоду. Тому посилення відповідальності та покарання за корупційні кримінальні правопорушення у період воєнного стану є дійсно нагальною потребою, оскільки наслідки вчинення цих злочинів є тяжкими. Тому встановлення вказаних кваліфікуючих ознак в складах, що встановлюють відповідальність за кримінальні правопорушення, що розглядаються, сприятиме забезпеченню належного покарання за корупційні кримінальні правопорушення, вчинені під час дії правового режиму воєнного стану, а також запобігання вчиненню цих правопорушень.