доцент кафедри екологічного права
доктор юридичних наук
професор
«Проблеми законодавчого забезпечення права загального природокористування» (1,5 друк. арк.).
6.6
Проведено розробку концептуальних правових засад щодо включення довкіллєвої безпекової складової до Стратегії повоєнного відновлення та розвитку України (й відповідного Плану дій), а також секторальних програм щодо відновлення країни. Обґрунтовано пропозиції щодо модернізації візій державної екологічної політики на засадах Європейського зеленого курсу та сталого розвитку, з урахуванням вимог щодо виконання Копенгагенських критеріїв вступу до ЄС у воєнний та післявоєнний періоди щодо модернізації правових механізмів забезпечення екологічної безпеки при плануванні та розбудові країни, відновленні її природно-ресурсного потенціалу. В межах запланованої річної науково-дослідницької роботи в статті «Забезпечення безпеки довкілля, життя та здоров’я громадян в умовах воєнного стану: еколого-правові аспекти» розглянуто еколого-правові проблеми забезпечення екологічної безпеки, реалізації екологічних прав та задоволення інтересів, використання природно-ресурсного потенціалу в умовах воєнного стану. Аргументовано, що екологічна функція держави із забезпечення екологічної безпеки, еколого збалансованого природокористування і підтримання екологічної рівноваги на території України має стати наративом сьогодення, що сприятиме формуванню нового екологічного правопорядку під час воєнного стану для України та країн Європи. Сформульовано авторське визначення державної екологічної політики в умовах воєнного стану. Запропоновано вдосконалити систему компенсації шкоди, заподіяної через російську агресію довкіллю й екологічним правам і інтересам громадян, а також оптимізувати інституційно-правові основи забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану. Спираючись на власні висновки й узагальнення, надано пропозиції та рекомендації стосовно вдосконалення чинного національного законодавства. Доведено, що на законодавчому рівні мають бути передбачені чіткі механізми правового забезпечення екологічних прав і інтересів громадян під час військових дій. Зроблено висновок, що належне забезпечення державного суверенітету України в умовах воєнного стану, безумовно, неможливе без урахування низки еколого-правових чинників: (а) подальшого вдосконалення правових засад механізму реалізації й захисту екологічних прав та інтересів людини; (б) створення дієвих юридичних гарантій забезпечення екологічної безпеки; (в) вдосконалення правового режиму використання, відтворення (відновлення) й охорони природних ресурсів та комплексів, всього природно-ресурсного потенціалу України тощо. Стаття «Національні стратегії розвитку з позицій забезпечення екологічних прав та інтересів: компаративістський підхід» присвячена науково-теоретичному аналізу засад діяльності держави із формування національної політики в контексті забезпечення екологічних прав та інтересів людини, створення дієвих правових механізмів їх гарантування, реалізації та захисту, вирішення системних проблем в окресленій сфері. Запропоновано екологізацію досліджувати як багатоаспектне явище. Державна екологічна політика розглядається як складова політики держави, в якій відображаються її стратегічні цілі й завдання, визначені на перспективу з урахуванням екологічних факторів. Доведено, що на законодавчому рівні мають бути передбачені чіткі механізми як правового забезпечення інтеграції екологічної політики в галузеві й секторальні, національні й регіональні стратегії, місцеві плани дій, так і взаємодії з інституціями громадянського суспільства, науковою спільнотою. Аргументовано, що сучасна державна екологічна політика й подальша систематизація екологічного законодавства мають проводитися, спираючись на положення еколого-правової доктрини, задля врахування сучасних підходів до врегулювання екологічних правовідносин, інтегрування екологічних вимог і приписів у документи державного планування, галузевого (секторального), регіонального й місцевого розвитку. Спираючись на власні висновки й узагальнення, надано пропозиції та рекомендації стосовно розробки єдиної концепції правової політики, зокрема, й еколого-правової як її складової, а також вдосконалення національної нормативної бази (а саме шляхом прийняття Концепції систематизації екологічного законодавства й модернізації сучасної стратегії державної екологічної політики). В статті «Сучасне законодавство на захисті екологічних інтересів громади: нові виклики в контексті збройного конфлікту в Україні» доведено, що захист екологічних інтересів громадськості є пріоритетом для кожної цивілізованої держави. Досліджено досвід розвинутих демократичних країн з метою адаптації конкретних практичних інструментів (засобів) для вдосконалення правового регулювання екологічної сфери в Україні. Наголошено на необхідності належного законодавчого забезпечення екологічної безпеки України. Обґрунтовано, що низький рівень ефективності державних структур у сфері екологічної політики, а також непослідовності внутрішньої політики створюють певні бар’єри для ефективного вирішення екологічних проблем, запропоновано шляхи їх вирішення. У стаття «Європеїзація екологічного права країн-членів Європейського Союзу» в досліджено сутність поняття «європеїзація права» та особливостей її реалізації у сфері екологічного права держав-членів ЄС та країн-кандидатів. Доведено, що концепція європеїзації виникла і розвивалася внаслідок змін, що відбувалися всередині самої теорії інтеграції. У статті проаналізовано вплив процесу поглиблення інтеграції та розширення Європейського Союзу на зобов’язання держав-членів щодо захисту навколишнього середовища і клімату. У роботі проаналізовано концепцію європеїзації екологічного права, досліджено, як правові системи держав-членів ЄС долучаються д розвитку наднаціонального за своєю правовою природою екологічного права Європейського Союзу. Наголошено, що єропеїзацію права не можна розглядати ані як однорідний процес, ані як процес, що приводить до однакового результату в кожній із держав-членів. Незважаючи на очевидне домінування міжнародного права та глобалізації як чинників, що зумовлюють реформування національного права, стверджується, що особливості правового регулювання відноси у сфері захисту навколишнього середовища і клімату є наслідками «м’якої» або непрямої європеїзації. У багатьох випадках норми правопорядку ЄС, що несумісні з національними нормами, створюють тиск на національні уряди, спонукаючи їх до адаптації національного екологічного законодавства до європейських екологічних правових стандартів. Звернуто увагу на те, що в рамках процесу європейської інтеграції може відбуватися в певному обсязі та з різних причин процес деєвропеїзації. Отримані в результаті дослідження висновки сприятимуть усвідомленню феномену європеїзації національного права держав-членів ЄС та країн-кандидатів, зокрема такої його складової, як екологічне право, його напрямів і форм, і можуть стати у пригоді в процесі адаптації вітчизняного екологічного законодавства до екологічного законодавства Європейського Союзу В статті «Екологічні правопорушення та охорона навколишнього середовища: теоретико-прикладні аспекти» розглянуто особливості охорони навколишнього середовища в контексті забезпечення сталості та унікальності екосистеми України, що є зобов’язанням нашої держави в процесі євроінтеграції. Проаналізовано особливості юридичної відповідальності за екологічні правопорушення. Задля забезпечення невідворотності відповідальності за порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища запропоновано вдосконалити державну систему запобігання екологічним правопорушенням і злочинам проти довкілля. Найважливішими завданнями органів державної влади є реалізація комплексу правових, організаційних заходів, спрямованих на вдосконалення природоохоронної діяльності та підвищення ефективності застосування кримінально-правових норм для протидії екологічній злочинності в суспільстві та державі в цілому. Головним пріоритетом є вдосконалення екологічного законодавства у відповідності до міжнародних зобов’язань держави у сфері охорони навколишнього середовища. Статтю «Організаційно-правові заходи відтворення та підвищення родючості ґрунтів і продуктивності земель лісогосподарського призначення в умовах євроінтеграційних процесів» присвячено дослідженню організаційно-правових заходів відтворення та підвищення родючості ґрунтів на землях лісогосподарського призначення. У процесі проведення компаративно-правового аналізу правових режимів ґрунтів, лісів і земель лісогосподарського призначення обґрунтовано позицію щодо подвійного правового режиму ґрунтів, які знаходяться під землями лісогосподарського призначення, та регулювання правовідносин у сфері охорони, використання і відтворення ґрунтів нормами екологічного (у тому числі лісового як його складової) та земельного права. Конкретизовано, що особливості правового режиму ґрунтів визначатимуться нормами земельного законодавства, яке детермінує найбільш принципові засади та загальний порядок охорони, використання і відновлення земель, а також нормами лісового законодавства в разі приналежності ґрунтів землям лісогос- подарського призначення. Акцентовано на корелятивному зв’язку між якісним станом ґрунтів та рівнем продуктивності земель лісогосподарського призначення. Доведено, що високі показники родючості ґрунтів на землях лісогосподарського призначення мають не лише важливе значення для створення сприятливих умов зростання лісової рослинності, збереження лісового біорізноманіття, а й визначення продуктивності земель лісогосподарського призначення на основі проведення їх нормативної грошової оцінки. У контексті євроінтеграційних процесів України досліджено міжнародно-правові та європейські стандарти охорони й відтворення лісів. Висвітлено питання формування Смарагдової мережі на території держави внаслідок визнання особливими природоохоронними територіями окремих ділянок земель лісогосподарського призначення як важливого напряму підвищення їх продук тивності й відтворення лісових ґрунтів. Виконання цієї мети досягається завдяки встановленню особливої охорони таких земель шляхом обмеження надмірної лісогосподарської діяльності та оцінки проєкту організації лісового господарства на території Смарагдової мережі.
Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 109397 від 12.11.2021 року наукова монографія «Теоретичні засади розвитку екологічного законодавства в контексті природно-правової доктрини»; Анісімова Ганна Валеріївна.
член Спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 з присудження наукового ступеня доктора наук. Діє відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України № 320 від 07.04.2022. Термін повноважень спеціалізованої вченої ради з 07.04.22 р. до 07.04.2025 р
Керівник науково-дослідної роботи за темою «Безпекове довкілля України: національні та міжнародно-правові аспекти» науково-дослідницького сектору НЮУ імені Ярослава Мудрого.
За результатами 2022 року: Індекс впливовості науковця h-індекс у Google Scholar h-індекс: 11 11Х10=110 Індекс впливовості науковця h-індекс у Scopus/ Web of Science Scopus h-индекс: 2 2Х100=200 Цитованість науковця у Google Scholar (за кожні 5 цитувань) 2,6 13:5=2,6 Цитованість науковця у Scopus /Web of Science (без самоцитування) 1х25=25 Тренінги та підвищення кваліфікації: Summer Field School [Online] Mountain Ecosystems and Resource Management 19-28 September 2021. Full Program of 9 Days. Certificate of participation Webinar: «Envisioning Our Environmental Future». EPL Special Section: Stockholm+50 and Beyond. The journal Environmental Policy and Law (EPL) Invited eminent panelists will deliberate on the historic occasion of Stockholm+50 event to envision our environmental future in the coming years. June 3, 2022. [Online] Webinar: Common Errors іn Writing for International Journals: How Can the Ukrainian Authors Improve Their Publishing Possibilities? Dr. Hasrat Arjjumend. June 6, 2022. [Online]. Здійснювалась діяльність за спеціальністю у формі участі у професійних та/або громадських об’єднаннях: 1. Всеукраїнська екологічна ліга (членський квіток № 5472 від 06.12.2018 р.). 2. Член Союзу юристів України. Здійснювалось керівництво постійно діючим студентським науковим гуртком з екологічного права на 3 та 4 курсах (ІІ та ІІІ потік) факультету юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Приймала участь у резензування наукових статей у фахових виданнях (прорецензовано 2 статті на платформі НЮУ ім. Ярослава Мудрого). Приймала участь у організації науково-практичної онлайн конференції "Еколого-правова безпека суверенної держави в умовах воєнного стану" (08.12.2022 р. )
Звіт затверджений на засіданні кафедри
Протокол № від