асистентка
докторка філософії
21.96
Монографія є першим у науці кримінального права України комплексним дослідженням злісного невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК України).Уперше: встановлено передумови та наукове підґрунтя включення ст. 166 до чинного закону про кримінальну відповідальність на підставі архівних матеріалів робочої групи Кабінету Міністрів України по підготовці проєкту КК України 2001 року за період з 1993–2001 рр.; виділено підходи до встановлення відповідальності за неналежне виконання обовʼязків щодо підопічної особи у контрольних текстах проєкту КК України за період з січня 2021 р. по травень 2022 р.; обґрунтовано необхідність встановлення та подальшого збереження кримінальної відповідальності за цей злочин з урахуванням, як соціальних (соціально-економічних та соціально-психологічних), нормативно-правових, кримінологічних та інституційних факторів, так і позитивного досвіду зарубіжних країн різних правових систем; для унеможливлення необґрунтованого розширення меж криміналізації, у разі виключення ознаки злісності, запропоновано доповнення диспозиції ст. 166 КК України вказівкою на несумлінне ставлення субʼєкта кримінального правопорушення до обовʼязків по догляду; з метою вирішення проблеми кваліфікації умисного одноактного невиконання обовʼязків по догляду за дитиною або особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило їх самогубство, запропоновано у диспозиції ст. 120 КК України замінити словосполучення «інші дії» на «інше діяння»; встановлено тенденції щодо призначення покарання за вчинення цього злочину, у тому числі, при сукупності з іншими кримінальними правопорушення, та звільнення від покарання. Аргументовано необхідність застосування до звільненого від відбування покарання з випробуванням обмежувального заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а також зобовʼязання його до вчинення дій по виконанню конкретних обовʼязків по догляду на підставі п. 6 ч. 3 ст. 76 КК України тощо. Удосконалено: класифікацію кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 164-169 КК України, залежно від підвидових об’єктів, які становлять суспільні відносини: 1) у сфері матеріального утримання (ст.ст. 164, 165 КК України); 2) у сфері нормального існування та розвитку дітей і підопічних (ст.ст. 166, 167 КК України); 3) у сфері усиновлення, встановлення опіки (піклування), передачі дитини на виховання в сім’ю (ст.ст. 168, 169 КК України); визначення безпосереднього об’єкту злочину, передбаченого ст. 166 КК України, через аналіз структури суспільних відносин, що його складають, та механізму заподіяння йому шкоди; систематизацію видів потерпілих осіб від злочину, що досліджується, до яких належать: 1) діти, що а) біологічно походять від батьків, незалежно від факту державної реєстрації, б) виховуються у будь-якій сімейній формі влаштування, незалежно від її виду; 2) повнолітні особи, визнані недієздатними або обмежено дієздатними; позицію, відповідно до якої формою суспільно небезпечного діяння при вчиненні злочину, що досліджується, є, так звана, «чиста» (невиконання) та «змішана» (неналежне виконання обов’язків) бездіяльність; тлумачення поняття «обовʼязки по догляду», використаного у ст. 166 КК України, а також аргументацію щодо його збереження у тексті диспозиції; розмежування досліджуваного злочину із суміжними кримінальними правопорушеннями, передбаченими ст.ст. 119, 120, 126-1, 135, 137, 164, 167 КК України; обґрунтування відмови від поняття «тяжкі наслідки» та визначення конкретних видів наслідків цього злочину. З урахуванням того, що деякі наслідки можуть істотно підвищувати ступінь суспільної небезпечності досліджуваного злочину, аргументовано необхідність диференціації кримінальної відповідальності у ст. 166 КК України та доцільність її доповнення частинами другою-четвертою тощо. Набули подальшого розвитку: науковий підхід щодо необхідності трансформації видового обʼєкту кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 164–169 КК України, у самостійний родовий обʼєкт, а також пропозиції стосовно виділення цих кримінальних правопорушень у новостворений розділ Особливої частини КК України; позиція щодо визнання злочину, передбаченого ст. 166 КК України – кримінальним правопорушенням, повʼязаним з домашнім насильством; пропозиції щодо включення батьків до кола субʼєктів злочину, передбаченого ст. 167 КК України, для вирішення проблеми кваліфікації дій батьків, що зловживають своїми правами з корисливою метою на шкоду своїм дітям тощо.
Звіт затверджений на засіданні кафедри
Протокол № 3 від 04.11.2023