Доцент кафедри міжнародного приватного права та порівняльного правознавства
Доктор історичних наук
Професор
Проблеми компаративістики євразійського та африканського регіонів (2 друк. арк.)
4.9
1) Вперше проведено порівняльний аналіз правонаступництва України та країн Балтії, виявлено особливості правонаступництва України, показано відмінності в обранні Україною та країнами Балтії правонаступництва після набуття незалежності, його практичних наслідків, проаналізовано конституції, закони, декларації, законопроекти, експертні висновки з проблеми правонаступництва в Україні та Литві, Латвії, Естонії. Зроблено висновки, що особливістю правоприємництва України є правоприємництво УРСР, особливістю правонаступності країн Балтії – успадкування республік, які існували до окупації 1940 р., що створило передумови успішного вирішення стратегічних задач внутрішньополітичного й зовнішньополітичного спрямування. 2) Вперше здійснено порівняльний аналіз Конституцій Японії 1889 і 1946 рр., показано їхні загальні ознаки та відмінності. Зроблено висновок, що обидва Основні закони означали другу, після стародавнього китайського права, і третю рецепцію іноземного права. Показано властиві конституціям спільні ознаки та відмінності, обумовлені поєднанням впливу іноземного права з японськими традиціями, і значення конституцій у забезпеченні швидкого й ефективного політичного та соціально-економічного розвитку країни на двох історичних етапах. 3) Вперше проведено порівняльний аналіз кримінальних кодексів Стародавнього Китаю та Японії, які входять до традиційної правової сім՚ї. Доведено, що наявні спільності та відмінності кримінальних кодексів Китаю та Японії VІІ ст. Спільними рисами є формування кримінального права обох країн на засадах конфуціансько-правових ідей, багатоступінчастість цього процесу, переслідування його творцями з використанням кримінального права, одна мета (забезпечення єдності держави, сили та авторитету центральної влади та стабільності в суспільстві), однакові одиниці викупу. Відмінності полягають у самостійному виникненні китайського права, а японського права – під вирішальним впливом китайського права. Час становлення китайського права перевищив тисячоліття, тоді як японське право сформувалось лише за одне століття. Структура японського кодексу передбачала 8 найтяжчих злочинів проти 10 у китайському документі, він не містить коментарів, які насправді наведені в Конституції Сьотоку, Маніфесті Тайка та Тайхо Ре. Зроблено висновок, що, незважаючи на зазначені відмінності, формулювання змісту найтяжчих злочинів обома кодексами було ідентичним. 4) Вперше шляхом порівняння проаналізовано інститут уповноваженого з прав людини (омбудсмена) в країнах Скандинавії – Швеції, Норвегії та Данії, досліджено історію становлення інституту омбудсмена, проаналізовано чинне законодавство скандинавських держав, яке регулює питання призначення на посаду та звільнення з посади уповноваженого з прав людини, юрисдикції омбудсменів, основних інструментів діяльності та повноважень. Встановлено, що інститут омбудсмена зародився у Швеції, де на сьогодні існує сильна модель парламентського уповноваженого. Інститут парламентського уповноваженого з прав людини у Швеції включає в себе чотирьох омбудсменів, один з яких (парламентський омбудсмен) є головним, а троє інших омбудсменів (омбудсмен з прав дитини, омбудсмен із захисту прав службовців Збройних сил, омбудсмен з питань рівності та недопущення дискримінації, а також місцеві омбудсмени) займаються окремими визначеними напрямками. Зроблено висновок про доцільність реалізації шведської моделі омбудсмена в Україні. 5) Вперше здійснено теоретико-правовий аналіз обмеження трудових прав людини в умовах особливих правових станів, з’ясовано основні особливості деяких з видів, висвітлено характерні порушення з боку органів державної влади та місцевого самоврядування при застосуванні того чи іншого виду обмежень. Зроблено висновок, що вибірковість обов’язковості вакцинації лише деяких працівників можна обґрунтувати з позиції фактичної рівності – вимоги, згідно з якою індивіди після процедури розподілу повинні опинитися в однакових умовах. Така вибірковість є виправданою з позиції права соціальними відмінностями, що виті¬кають з їх положення у суспільстві як представників певної професійної спільноти та групи, залежності від соціального статусу, індивідуальних характеристик, які мають значення для визначення сутнісного змісту прав і свобод людини.
Спеціалізована вчена рада Д 64.086.01 в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого (постійно діюча)
Звіт затверджений на засіданні кафедри
Протокол № від